цивільний захист

Українці! Українки! Всі наші захисники й захисниці! Щойно я взяв участь у спеціальному засіданні Ради Безпеки ООН, яке було скликане на прохання України. Скликане Албанією – ця держава головує в Радбезі. Ми задіяли всі міжнародні важелі, щоб притягнути Росію до відповідальності за державний тероризм. За все зроблене російською армією проти українців у Кременчуці, в Очакові, в Лисичанську, у Харкові, в Дніпрі, у багатьох-багатьох інших містах України. Станом на цей вечір загальна кількість російських ракет, які вдарили по наших містах, – уже 2811. А скільки ще авіабомб, скільки артилерійських снарядів… Рада Безпеки[…Читати далі…]

Це звернення – без привітання. Сьогоднішній російський удар по торговельному центру в Кременчуці – це один з найбільш зухвалих терористичних актів в історії Європи. Мирне місто, звичайний торговельний центр, всередині – жінки, діти, звичайні цивільні люди… Перед оголошенням повітряної тривоги там було близько тисячі людей. На щастя, наскільки це відомо на цей час, багато людей встигли вийти. Їх встигли вивести. Але всередині ще залишалися люди: працівники, частина відвідувачів… Вдарити ракетами по такому об’єкту можуть тільки абсолютно відморожені терористи, яким не має бути місця на землі. І це не помилкове попадання[…Читати далі…]

Українці! Українки! Всі наші захисники й захисниці! 45 російських ракет за ніч і ранок однієї сьогоднішньої доби. Житомирська область, Львівщина, Чернігівщина, Миколаїв. Надвечір – іще ракети. Різні типи, різні райони запуску… Всі вони були запущені з однією метою – показати, що нібито Росія щось може дотиснути, що нібито російській армії щось вдасться. Сьогодні почався пʼятий місяць повномасштабної війни. Окупанти збиралися на п’ятий день захопити більшу частину нашої країни, а змушені на п’ятий місяць влаштовувати таку ракетну показуху, яка стратегічно для Росії нічого не змінює. Це такий етап війни – складний морально,[…Читати далі…]

Добрий вечір, великий народе нашої держави! Сьогоднішній день захопило обговорення історичного рішення саміту ЄС – надання Україні статусу кандидата. З ранку й до цієї миті на телебаченні, радіо, в інтернеті триває діалог про те, що це означає, які умови Україні належить виконати, як важко це буде зробити та скільки років це займе… І я за підсумками цього дня хочу сказати таке. А давайте хоча б трішки порадіємо? Тихо, скромно, в душі, але порадіємо. За себе, свою любу державу. Давайте відчуємо момент і смак цієї миті. Уявіть, що ми підкорюємо Еверест.[…Читати далі…]