безбар'єрність

 Замість точкової допомоги тим, хто «за бар’єром», треба усунути цей бар’єр  Необхідно створити такі умови, щоб кожна людина не натикалась на нього на будь-якому етапі свого життя. Безбар’єрність це також про усунення «ментальних та психологічних бар’єрів», які, на жаль, частково у нас все ще існують. Наприклад, ви напевне чули такі слова, як «інвалід», «каліка», «неповносправний», «людина з особливими потребами/обмеженими можливостями». Ці слова несуть негативне забарвлення, принижують людську гідність. Правильно казати особа/людина з інвалідністю. Також варто поговорити про національності. Замість «маланці», «жиди», «цигани», «хачі», «вихідці з Кавказу»,  необхідно вживати євреї, роми, вірмени, азербайджанці, грузини.[…Читати далі…]

Чи траплялися вам такі заголовки в медіа? Або, можливо, десь у розмові доводилося чути про людей, які «прикуті», та ще й до «візка»? Говорити так коректно, якщо йдеться про кайдани, призначення яких справді в тому, щоб обмежити рухи, прикувати. Слово «візок» теж коректне, якщо називаємо ту зручну річ, якою користуємося в супермаркеті, купуючи товари. Якщо ж говоримо про людину та засіб її пересування, єдиним коректним варіантом є «людина, яка користується кріслом колісним» або «людина на кріслі колісному». Варто відмовитися також від визначення «інвалідне крісло», адже воно зводить людину до однієї[…Читати далі…]

Правильно Люди старшого віку, Люди третього віку, Люди літнього віку, Літні люди, Люди у віці 60+ / 75+ Неправильно Люди у віці, Старі, Бабусі та дідусі, Люди пенсійного віку / пенсіонери, Люди поважного віку Прикметником «старі» можна зачепити ту групу людей, яка себе так не ідентифікує, хоча цей варіант може часто траплятися в медіа та українському законодавстві. Крім того, з урахуванням загальносвітової тенденції подовження життя, стає неочевидним, людей якого віку зараховувати до цієї категорії. До речі, згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, літнім вважається вік 60-75 років, а старечим[…Читати далі…]

Сімейний лікар є найпершим порадником у всіх скаргах на здоров’я, зокрема й ментальне Терапевтка Ірина Шиманська поділилася власним досвідом після навчання за програмою ВООЗ mhGAP і пояснила, чому радить звертатися по допомогу вчасно. ☝🏻Пам’ятаймо, що «сімейний» не замінить психолога, психотерапевта чи психіатра, але зможе проконсультувати або ж перенаправити до вузького спеціаліста. Якщо у вас досі немає сімейного лікаря, і ви не знаєте, до кого звернутися, скористайтеся онлайн-мапою (https://edata.e-health.gov.ua/e-data/dashboard/pmg-psychiatry) на сайті НСЗУ або ж зателефонуйте за номером 16-77.

Якщо ви прагнете допомогти постраждалому і бачите поруч спеціаліста — кличте на допомогу. Якщо ж саме в цю мить психолога поруч немає, а людина впадає в ступор, плаче, тремтить чи втрачає самоконтроль — знадобляться базові знання першої психологічної допомоги. Певні прояви гострої реакції на стрес потребують чітких дій. Згадуємо сьогодні, як можна допомогти людині до прибуття спеціаліста. Що таке гостра реакція на стрес та які її можливі наслідки, розповідаємо у попередньому пості.

Війна стала причиною стресу та додаткового психологічного навантаження для мільйонів українців. Найуразливіші серед них – діти, адже їх психіка дуже чутлива до будь-яких змін. Звуки повітряних тривог, вибухів, обстріли – це все залишає свій негативний відбиток. Війна, як показали дослідження, має довготривалі наслідки для психіки. Тож треба виокремити чинники, які визначають ступінь її впливу на дитину: ● відчуття безпеки або її відсутність (перебування в окупації, прифронтових містах); ● закриття базових потреб (сон, їжа, навчання, спілкування з дорослими та однолітками); ● сімейне середовище (втрата близьких, розлука або переїзд); ● дискримінація (чи[…Читати далі…]

Чи задумувалися ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей? Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження? Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти. Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги — це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми. Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких[…Читати далі…]