безбар'єрність

Звичайний вечір, коли дивишся кіно, а не постійно моніториш новини. Хоча б день без тривоги, яка не дає нормально робити буденні справи. Безцінні прості речі, яких після 24 лютого 2022 року українцям треба навчатися заново. ✨Запустили другу хвилю комунікаційної кампанії «Ти як?», щоб посилити «емоційну ППО» українців, тобто розвинути здатність психіки відбивати атаки стресових чинників. А ще – здолати стигму, яка заважає звернутися по допомогу, якщо внутрішніх ресурсів замало. 📍Передусім треба забути, викоренити страхи й стереотипи, пов’язані з темою ментального здоров’я, які залишилися з радянських часів, коли люди навіть із[…Читати далі…]

Що б не відбувалося довкола, ставте перед собою цілі. Вони допоможуть концентрувати дії та енергію, знизять відчуття невизначеності. Що більше орієнтирів — то легше долати шторм. Є і приємний бонус: щоразу, як ми досягаємо цілі, мозок виробляє дофамін — так званий гормон щастя — і ми відчуваємо піднесення від своїх навіть найменших успіхів. Тож втілення цілей — це така собі зарядна станція любові до життя Сьогодні лишаємо тут кілька порад, як правильно ставити цілі (щоб їх досягати і радіти). #Тияк Комунікаційна кампанія «Ти як?» є одним із ключових «пазлів» Всеукраїнської[…Читати далі…]

Але сон — основа ментального здоров’я. Без нього нам ніяк, тож навіть зараз потрібно робити все можливе, щоб засинати раніше і спати потрібну кількість годин. Що допоможе? Окрім наведених вправ, подбайте про: – безпечне місце, навіть коли немає тривоги; – тепло, адже холод провокує неспокій; – звукову атмосферу: тиша, музика або звуки природи у навушниках. Якщо поради та ритуали не допомагають протягом тривалого часу — не зволікайте, звертайтеся по допомогу до спеціаліста. Поради у дописі — від доктора медичних наук, професора Олега Чабана. Нагадаємо, що Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти[…Читати далі…]

«Зі мною все гаразд» Така реакція людини, яка стала очевидцем страшних подій, може сигналізувати про зовсім протилежне. Психологи називають цей стан «травмою свідка». «Свідок трагедії переживає ті самі емоції, що й людина, яка потрапила в епіцентр небезпеки. Це механізм «ідентифікації». Людина ніби «вдягає» на себе ситуацію, за якою спостерігає. Але їй здається, що з нею все гаразд. Та й зі сторони можна не помічати нічого підозрілого. Насправді ж через те, що біль і переживання занадто великі, відбувається «заморозка» емоцій», – пояснила у прямому ефірі на сторінці Безбар’єрність та Координаційний центр КМУ /[…Читати далі…]

Зараз ми як суспільство проходимо іспит на людяність та вдячність. Щодня з війни повертаються люди, які тримали небо над нами. Та часто повертаються вони не такими, як уходили. Травми, опіки, ампутації, протези, шрами, контузії, ПТСР, порушення слуху та зору, панічні атаки… І нам потрібно вже сьогодні сформувати нову культуру взаємодії з людьми з травмами війни. Не страх, не жалість, не бажання відвести та заплющити очі, не сором, не інтерес, не ставлення як до жертви… Мабуть, єдине можливе ставлення — це глибока повага перед людиною, яка побувала в пеклі, щоби захистити[…Читати далі…]

Зі ставлення до себе та до інших людей. З можливості приймати і розуміти себе та тих, хто навколо. З усвідомлення різниці у сприйнятті світу різними людьми. З розуміння, що усім нам має бути однаково зручно. Кожен знаходить цінність у світі без бар’єрів по-своєму: через особистий досвід, досвід друзів, батьків чи знайомих. У різні періоди життя кожен бачив бар’єри своїми очима або навіть опинявся за ними. Наприклад коли студентом шукав роботу, а отримував відмову через відсутність досвіду. Це – економічні бар’єри; коли звертався із запитом до органу влади, а у відповідь[…Читати далі…]