безбар'єрність

Що робити, якщо здається, ніби людина на кріслі колісному потребує допомоги в громадському місці? Як загалом пропонувати людині з інвалідністю допомогу? А якщо це дитина? Не лише які слова добирати, щоб не образити гідність людини, але й як взаємодіяти з нею – про це окремий розділ «Довідника безбар’єрності» – «Етика коректної взаємодії» (https://bf.in.ua/ethics/). Щоб якомога більше людей цієї етики дотримувалися, розпочну серію публікацій, спираючись на поради довідника. І сьогодні про те, як взаємодіяти з людиною із порушенням зору: підійти, провести по вулиці, оминути разом перешкоди. Це прості поради про тактовність,[…Читати далі…]

З 2014 року пані Олеся із позивним «Карамелька» навчала українських бійців тактичній медицині. Згодом усвідомила, що вміє достатньо, щоб рятувати життя безпосередньо на фронті. З війни вона поверталася двічі – у часи АТО і вже повномасштабної, але до цивільного життя повертається досі. Каже, губиться серед людей, а ще часто не спить уночі, бо кличуть поранені. Досвід ветеранки вартий поваги. Ветерани й ветеранки не потребують особливих умов чи ставлення, щоб справді жити це життя, – лише взаємної поваги та часу. Пам’ятаймо про це!

Навіть якщо наразі не знаєте, що собі сказати, ми зібрали фрази-мотиватори, які стануть в нагоді. Їх можна говорити собі біля дзеркала зранку, шепотіти у складний момент, подумки повторювати під час прогулянки та періодично нагадувати дітям Головне — пам’ятайте, щоб позитивні фрази почали працювати, їх потрібно активувати — тобто підкріплювати власними діями Матеріали підготовано UNICEF Ukraine за підтримки Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?

Людині з дитячим візочком або на кріслі колісному легше піднятися пандусом. Людина з протезом нижніх кінцівок, ймовірніше, обере сходи. І коли ми проєктуємо простір з нуля, не можна віддати перевагу чомусь одному. Сходи обов’язково мають дублюватися пандусом і навпаки. Якщо це вхідна група, найкращий варіант – вхід в нуль. Гнучкість у користуванні – один із базових принципів, на яких будується універсальний дизайн. Як спростити уже спроєктовані простори з урахуваням норм доступності, щоб світ став зручним для всіх. Як ще на етапі планування нового будівництва знайти ідеальні рішення, що не потребуватимуть[…Читати далі…]

Ветерани не очікують, що ми розумітимемо, через що вони пройшли у боях та які випробування долають зараз на шляху до цивільного життя. Навпаки — кажуть, йшли захищати країну, аби менше людей усвідомлювали, що таке війна. Водночас захисники і захисниці будуть вдячні за емпатію і просту людяність.

Подивитися на свій дім по-новому. Оцінити сусідський спортивний майданчик з точки зору безбар’єрності. Перевірити доступність двору та знайти найближче укриття. Це не позапланова інспекція, а завдання, яке у рамках навчальної практики виконували студенти освітньої програми «Урбаністика та міське планування» Географічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. За 3 тижні хлопці та дівчата дослідили близько 1 000 житлових будинків у 23 містах по всій Україні – від столиці та обласних центрів до середніх і маленьких населених пунктів. Рівень безбар’єрності оцінювали за допомогою чекліста «Місто без меж: житло», створеного експертами Безбар’єрність спільно з[…Читати далі…]

Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно. Наприклад, людина з обмеженими можливостями (людина з інвалідністю), людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так. Усі ми значно більше, ніж якась одна ознака.

Інформація для тих хто повернувся з війни та про підтримку ветеранів — на сайті програми “Ти як?” за посиланням: https://www.howareu.com/#veterans

Доглядати поранених ветеранів — важка місія, яка зазвичай лягає на плечі рідних та близьких. Вони постійно перебувають поруч із ними у лікарнях, центрах реабілітації чи вдома. Вони беруть на себе догляд, фізичну й психологічну підтримку, а ще — купу бюрократичних питань. Водночас виконують хатні справи, виховують дітей і працюють. Тривала доглядова праця виснажує фізично й емоційно, тому піклувальники також потребують підтримки. Правозахисний центр для військових та їхніх родин «Принцип» розповідає, де і яку допомогу можуть отримати рідні ветеранів. Комунікаційна кампанія Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?, ініційованої першою леді Олена[…Читати далі…]