1. /
  2. Новини
  3. /
  4. ЗВЕРНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА...

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО, ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ РУСЛАНА СТЕФАНЧУКА ТА ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ ДЕНИСА ШМИГАЛЯ

Шановні громадяни України!

Дорогий український народе!

120 днів тому РФ почала проти нас повномасштабну війну. 120 днів Україна та її народ героїчно захищають свою землю та свою свободу.

Протидіють одній із найбільших армій світу. Агресору, чиє населення більше від нашого в три рази, а площа – майже у 30. Тому кожен зі 120 днів нашої боротьби є історичним. Але цей день – особливо.

Україна офіційно отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу.

Про рух до Європи та стратегічне значення цього курсу ми чули багато заяв від багатьох політиків протягом багатьох років. Ми не політики, і в нас немає багатьох років, тож ми перейшли від заяв до справ.

Від мрій до дій. І 28 лютого Україна подала заявку на членство в ЄС.

На Банковій, в Офісі Президента України, посеред укріплень та мішків із піском, у паузах між сиренами повітряної тривоги ми підписали відповідний документ. Чимало хто сприйняв це скептично, а шанси України вважав примарними.

Але всі ми об’єдналися. Об’єдналась Україна. І світ побачив нашу унікальну рису: що більше в нас не вірять, то краще в нас виходить. Замість тисячі слів, тисячі гасел про рух до ЄС ми заповнили тисячі сторінок опитувальника Європейської комісії. Те, на що інші країни витрачають декілька років, ми зробили за кілька тижнів.

На саміті в Брюсселі, лідери 27 країн – членів ЄС ухвалили офіційне рішення: Україна отримує статус кандидата на вступ до Європейського Союзу.

І я хочу сьогодні максимально чесно, чітко, розгорнуто й зрозуміло для всіх дати низку відповідей. Заповнити наш опитувальник. Людською мовою розповісти, що саме сталося й чому це так важливо. Що це означає для нас і що означає для України? Що це означає і що дає Європі? Що буде далі? Що ми будемо робити? Чого від нас очікують партнери? Чого очікуємо від партнерів ми? Чого ми очікуємо від вас як суспільства? І чому нам з вами все точно вдасться?

Перше. Статус кандидата – це не просто нова сходинка. Це нова вершина. Не новий абзац, не нова сторінка і навіть не новий розділ. Це новий том в історії європейської інтеграції України, який ми почали писати сьогодні. І відсьогодні ця книга не має інших варіантів завершення, крім одного: Україна в майбутньому стане членом ЄС. Відсьогодні це закріплено на офіційному рівні.

Статус кандидата – це обов’язковий етап, який проходила більшість країн. Це точка неповернення. Це не просто нова назва чи нова вивіска. Це новий статус і новий імідж.

Сьогодні визнано: Україна – не місток, не подушка між Заходом і Росією, не буфер між Європою та Азією, не сфера впливу, не «сіра» зона, не транзитна територія. Не прикордоння між орками та ельфами.

Україна – це майбутній рівний партнер для щонайменше 27 країн ЄС.

Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук:

Статус кандидата до ЄС – це визнання наших із вами досягнень у становленні зрілого демократичного європейського суспільства. Міцності наших інституцій, які продовжують ефективно працювати навіть у часи повномасштабної війни.

Це потужний політичний меседж. Його почують і солдати в окопах, і кожна сім’я, яка була змушена тікати від війни за кордон, і кожен, хто допомагає наближати нашу перемогу.

Але почують його і в бункері. Ми не можемо змінити географію. Росія й далі буде нашим сусідом. Але це рішення змінило історію. І в цьому випадку історія перемогла географію.

Позаду нас – колона Магдебурзького права. Вона встановлена на місці, де Володимир Великий охрестив Київську Русь-Україну. Сотні років по тому ця колона укріплена захисними щитами від російських куль і снарядів. Це красномовний символ, як хочуть знищити нашу культуру, нашу віру, наше право. Нашу історію.

Але історія переможе. Майбутнє переможе. Україна переможе.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль:

Статус кандидата – це висока оцінка ринкових перетворень, завдяки яким ми інтегрувалися до економіки ЄС в енергетиці, цифровій сфері, митниці, транспортних перевезеннях та інших ключових галузях.

Це нові перспективи та нові можливості для України. Доступ до нових програм фінансової підтримки ЄС. Це – нові інвестиції, нові проекти, нові робочі місця, а також підтримка повоєнного відновлення.

Відтепер наша держава буде не лише переймати європейський досвід, а й зможе впливати на формування галузевих політик Євросоюзу. Віднині процес інтеграції України до ЄС став незворотним.

Відтепер за Україною юридично закріплено місце в європейській родині. А відносини між нами та ЄС переходять від політики сусідства до політики розширення.

Президент України Володимир Зеленський:

Ще простіше. У площині не політичних, а людських відносин. Отримання статусу кандидата – це заручини. Серйозний крок у взаєминах України та ЄС. Це не просто дружба, не симпатія, а твердий і офіційний намір стати в майбутньому одним цілим. У найближчому майбутньому.

А вже відсьогодні Україна зможе долучатися до роботи окремих органів та нових програм ЄС, доступ до яких обмежено для третіх країн. Сьогодні ми позбулися цього принизливого визначення. Україна ніколи не була такою за сутністю, але офіційна термінологія називала нас саме так. Ми позбулися цього. Ми не третя країна. Не десята, не сота, ми – майбутній член Європейського Союзу.

Сьогодні важливий день. Ми чуємо «Оду радості». Радості, але не ейфорії. Попереду – дуже багато роботи. Кожного на своєму місці. Згуртованість усіх гілок влади та суспільства – наш ключ до успіху.

Попри війну ми продовжуємо втілювати законодавство, норми та правила ЄС у всіх сферах життя. Уряд розробить відповідну дорожню карту.

Наступні кроки відомі – ми маємо рекомендації Єврокомісії.

Від Верховної Ради очікуємо схвалення в пріоритетному порядку євроінтеграційних законів. Від усіх вас – високої громадянської свідомості, відданості нашим цінностям і усвідомлення того, що ніхто не збудує нам європейську Україну, окрім нас.

Я хочу зробити акцент на дуже важливому моменті. Ми змінюємо Україну для себе, а не для когось. Ми втілюємо реформи не через чиїсь вимоги, а через власні переконання. Україна прагне не приєднатися, а повернутися до європейської родини. У 2014 році український народ відстояв і захистив своє європейське майбутнє. Але обрав його набагато раніше.

Бо демократія та народовладдя існували тут понад тисячу років тому. У часи Київської Русі, коли народ долучався до вирішення важливих питань на вічі. Права людини, життя людини були цінністю ще тисячу років тому. Київська Русь – чи не єдина середньовічна держава, де не існувало смертної кари.

700 років тому тут існувала поширена правова система місцевого самоврядування. 700 років тому міста України вже мали Магдебурзьке право. Історики кажуть: кордони Європи – це околиця останнього східного міста, яке має Магдебурзьке право. Далі сходу України воно не прижилося.

500 років тому наші предки самі обирали своїх лідерів. Гетьманів запорозьких і кошових отаманів не призначав король, цар, бояри, знать чи аристократія, а вільним і рівним шляхом обирали всі козаки.

Століттями наш народ відданий принципам толерантності й поваги. На нашій землі в мирі та злагоді жили й живуть сотні національних спільнот і представники всіх релігійних конфесій.

Сьогодні Україна воює за свою свободу. І ця війна почалася саме тоді, коли Україна заявила про право на свою свободу. На свій вибір свого майбутнього. Ми бачили його саме в Європейському Союзі. Як би дехто не переконував, що ми нікому там не потрібні і щасливе завтра для України можливе у зовсім іншому союзі під назвою Митний. І як би не дивувалися, що українці відають перевагу волі, а не дешевому газу. Ми обрали шлях.

Шлях, який визначив наш народ, а не чиясь влада. Який обрав майдан Незалежності, а не Червона площа. Шлях, за який боролася Революція на граніті у 90-му, стояла на барикадах Помаранчева революція у 2004-му та віддала життя Небесна Сотня під час Революції Гідності у 2014-му. Саме тоді голос України пролунав найгучніше. Саме там ми твердо обрали свій шлях. Саме через це на ньому постала Росія, яка анексувала Крим, окупувала частину Донбасу, а згодом почала повномасштабну війну проти всієї України. І саме тому це рішення ЄС має таке важливе значення, мотивує нас і свідчить: усе це потрібно не тільки нам. Заявивши про бажання йти до ЄС, сьогодні ми нарешті чітко почули: ми на вас чекаємо! Ми раді вам! Ми хочемо вас бачити як повноправного члена нашої родини.

А отже, усе це було не марно. І наша боротьба триває не даремно. Україна об’єдналася по-справжньому. Україна б’ється по-справжньому. Україна точно переможе. По-справжньому!

Україна. Європа. Світ. Людство.

Слава Україні!

Героям слава!