НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ: «Я ДОВІРЯЮ СЛУЖБІ ЗАЙНЯТОСТІ», – РОЗПОВІДЬ ВИМУШЕНОЇ ПЕРЕСЕЛЕНКИ
Ця історія – про молоду жінку, дуже позитивну та щиру, яка шукала роботу в Ізмаїлі. І знайшла її, бо дуже бажала працювати…
Вікторія приїхала в Ізмаїл у квітні 2022 року, коли у її рідну Калинівку Снегурівського району Миколаївської області, яка рівновіддалена від Херсону та Миколаєва на відстані 50 кілометрів, зайшли окупанти. Виїхала з сестрою «в нікуди», не розуміючи що й як буде у подальшому, просто втікала від обстрілів та боїв, які вже точилися біля населенного пункту. Зупинилися у селі Кам’янка, Ізмаїльського району, де мешкає тітка. Якийсь час молодій жінці був потрібен щоб прийти до тями, відійти від жахіть та знайти рівновагу у душі. Бо серце боліло – в окупації залишились батьки. Вони не забажали кидати велике господарство: кури, гуси, свині… Та й батько – дуже шановний чоловік – токар-механік, завідувач майстернею, на ньому все сіло тримається.
У червні Вікторія вирішила шукати роботу. «Не хотілося «сидіти на шиї» у родичів, – розповідає вона, – та й не звикла. До того ж зараз наразі не той час, щоб сидіти без діла».
На питання, звідки Вікторія знає про службу зайнятості й чому вирішила звернутися саме сюди, а не шукати роботу самостійно, вона відповіла що, по-перше, її батькам теж доводилось звертатись до фахівців центру зайнятості, але на батьківщині. А ще в неї є дитяча світлина на тлі логотипу служби з одного з виїзних профорієнтаційних заходів, які проводили фахівці у школі, в якій вона навчалася. І вона довіряє професіоналам.
За фахом Вікторія – оператор комп’ютерного набору та секретар керівника. А от працювати довелося продавцем-консультантом в магазині алкогольних та тютюнових виробів. Добре знає й асортимент, й поставників, й виробників. Звернувшись у пошуках роботи, її побажанням було знайти щось схоже, бо роботу знає та працювати вміє. Не дивлячись, що в роботодавців Ізмаїльщини заробітна плата на подібних вакантних посадах у рази менша, була готова приступити до роботи. Але треба враховувати що з Кам’янки до Ізмаїла їхати далеко, а знімати житло в Ізмаїлі зараз дуже й дуже дорого, тому у пошуках роботи потрібно було враховувати усі ці фактори. Найбільшим здивуванням для нашої клієнтки та й для фахівців служби зайнятості було те, що, не заважаючи на знання, надвелике бажання працювати, досвід роботи – роботодавці не поспішали працевлаштовувати Вікторію, хоча були вакансії. А причиною було те, що вона – переселенка. І це дуже гірко. Але жінка не втрачала віри й продовжувала шукати роботу, виконуючи всі рекомендації свого кар’єрного радника, спілкуючись на співбесідах. І ось одного дня Вікторія відвідала фахівця, отримала кілька направлень на роботу, де їй, як звичайно, відмовили, сіла в автобус та вже вирушила у путь до села, як їй подзвонила її радниця з центру зайнятості та повідомила що є вакантна посада старшого оператора на заправній станції у с. Утконосівка. Не вагаючись наступного дня Вікторія поїхала на співбесіду. І ця поїздка завершилась працевлаштуванням, що стало приємною новиною для кар’єрного радника Світлани Петрівни, яка опікувалася пошуком роботи для Вікторії.
Ми вдячні роботодавцям, які працевлаштовують не лише місцевих мешканців, а й вимушених переселенців, бо ми всі українці. Подякуємо роботодавцям, які, не дивлячись на важкі часи, платять гідну заробітну плату. З шаною ставимося до роботодавців, які звертаються за вирішенням кадрових потреб до фахівців служби зайнятості. А також подякуємо шукачам роботи, які довіряють службі зайнятості та звертаються до нас за послугами з працевлаштування. Ми й надалі будемо працювати, щоб працювали ви!
Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості