ЯК ПОКРАЩИТИ ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН ДИТИНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Війна стала причиною стресу та додаткового психологічного навантаження для мільйонів українців. Найуразливіші серед них – діти, адже їх психіка дуже чутлива до будь-яких змін. Звуки повітряних тривог, вибухів, обстріли – це все залишає свій негативний відбиток.

Війна, як показали дослідження, має довготривалі наслідки для психіки. Тож треба виокремити чинники, які визначають ступінь її впливу на дитину:

● відчуття безпеки або її відсутність (перебування в окупації, прифронтових містах);

● закриття базових потреб (сон, їжа, навчання, спілкування з дорослими та однолітками);

● сімейне середовище (втрата близьких, розлука або переїзд);

● дискримінація (чи є відчуття приналежності до соціуму, важливість ідентифікації дитини з іншими);

● фото/відеофіксація насильницьких дій (чи мала дитина доступ до отримання інформації такого змісту).

Що ж можна зробити, щоб мінімізувати негативний вплив війни на дитячу психіку?

Є декілька рекомендацій, на які варто звернути увагу батькам.

● Для дитини батьки є опорою. Спостерігаючи за вами, вона «переносить» усі ваші стани та емоції на себе. Тому важливо спостерігати за собою, навчатися долати свої негативні емоційні стани та навчати цьому свою дитину.

● Займатись разом активністю. Робити руханки, разом грати, готувати,‍ дивитись мультики, читати – це те, що принесе дитині позитивні емоції.

● Не обговорюйте і не дивіться біля дитини новини. Інформація, яку вона почує/побачить, може бути травматичною.

● Розпорядок дня. Щодня життя вносить свої корективи, але важливо пам’ятати, що сон, прийом їжі, активність, навчання мають бути його невід’ємною частиною. Це дає розуміння контролю над життям і, відповідно, кращого самопочуття.

● Слідкуйте за станом дитини. Під час війни у дітей виокремлюють два стани: ступор або гіперактивність. Тому важливим тут є проговорювати ситуацію, емоційний стан, відповідати на питання, які цікавлять дитину (відповіді мають бути чесними і відповідними до віку дитини, аби не травмувати її).

● Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе зняти напругу та заспокоїтись.

● І останнє, говоріть про майбутнє.

Разом фантазуйте, будуйте плани, налаштовуйтесь на позитивний лад.