УНІКАЛЬНІСТЬ ГРОМАД ІЗМАЇЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
В цій рубриці для вас представлено різноманіття південної Бессорабії – Ізмаїльського району.
Сьогодні розглянемо Вилківську громаду, яка об’єднала в собі м. Вилкове і села Мирне, Десантне, Новомиколаївка, Приморське. Громада багата природними пам’ятками та елементами нематеріальної культурної спадщини. Серед природних об’єктів слід відзначити Дунайський біосферний заповідник “Дунайські плавні”, дельту Дунаю та 0км – місце впадіння ріки в Чорне море, затоку Базарчук, канал, хвойний ліс, лиман Швєдова, оз.Сасик, Стенцовські плавні, о.Зміїний та інші.
Головна гордість, туристичний магніт – це є відомі на весь світ канали-єрики, на яких стоїть місто Вилкове. Вилкове-місто на Дунаї, місто рибалок і човнів, місто старовірів і українських козаків. Місто Вилкове називають ще «українською Венецїєю» через ті самі єрики, що в старій частині міста є основними дорогами , – як і в Венеції. Безумовно, в дунайському містечку немає венеціанської архітектури, але є первозданна унікальна природа.
Здавна, ще з початку 18 ст. на островах дельти Дунаю та в селищах Липованське (Вилкове), Жебріяни (Приморське), Карячівка (Мирне) проживали старообрядці – липовани та українські козаки. Історично так склалося через церковний розкол, пов’язаний з реформою патріарха Нікона в Московському царстві та пізніше з репресивними діями імператриці Катерини II проти запорозьких козаків, які після розгрому Запорозької Січі змушені були шукати собі іншого місцеперебування. Історичні пам’ятки представлені в основному храмовою архітектурою. Серед них є справжні перлини: старообрядницький храм Різдва Пресвятої Богородиці, Св.Миколаївська православна церква, Миколаївська старообрядницька церква у м. Вилкове, Храм Казанської ікони Божої Матері у с.Приморському, старообрядська церква Св. Параскеви у с.Мирному.
Але є і більш сучасні пам’ятники, що нагадують нам про складне історичне минуле цього краю – пам’ятник Липовану на площі Св. Миколая в м. Вилкове, каплиця Св. Петра і Павла на о. Анкудиново, пам’ятник учасникам Татарбунарського повстання 1924 р. та інші.
На островах і на материковій частині здавна місцеві мешканці вели господарство – вирощували полуницю та городину, виноград Новак, з якого давили вино. Але головним заняттям багатьох було рибальство. Саме тому донині існуючі традиції, фестивалі та свята пов’язані навколо річного сільськогосподарського циклу та вилову риби: фестиваль юшки, День рибалки, Свято води, Свято врожаю.
Важливими елементами нематеріальної культурної спадщини є народні звичаї та обряди , а саме Різдво, Великдень, Маланка, Старий Новий рік, Трійця, Івана Купала, колядування, щедрування, Масляна, а також Сватання, Хрестини, Вінчання. Це знайшло відображення у піснях, які й досі звучать на святах як загальних так і сімейних: “Вінок Дунаю”, “Ой, на горі”, “Коли берегом іду”. «В островах охотник», «Трава, моя трава» та багато інших.
Досі в громаді збереглися майстрині по створенню старообрядських чоток – лєстовки та капору. З виробів місцевих майстрів і майстринь можемо відзначити художню ковку, плетіння з лози, прикраси з штучних квітів, сувенірні ляльки, вишивку картин бісером, бісероплетіння, плетіння атласною стрічкою, віникоплетіння.
Серед гастрономічних цікавинок Вилкове безліч блюд з рибою – уха з оселедця, борщ з осетрини, бандитська уха, пельмені із сомом; Мирного – холодець, печеня, галушки; Десантного – куліш, Приморського – вареники.
Звісно Вилкове можна вважати не лише перлиною нашого району, але й перлиною в намисті українських міст. Кожний куточок цієї громади по – своєму унікальний і надзвичайно цікавий і для туристів, і для дослідників.
