У чому різниця між обов’язковими та рекомендованими щепленнями?

Поділ вакцин на обов’язкові та рекомендовані може створити хибне враження, ніби останні щеплення є другорядними чи менш ефективними. Проте це не так.

Так звані обовʼязкові вакцини є безоплатними для громадян та закуповуються державою або забезпечуються за підтримки міжнародних партнерів.

В Україні є чинним національний Календар профілактичних щеплень, який гарантує безоплатний захист від 11 інфекційних хвороб: туберкульозу, гепатиту В, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, Hib-інфекції, кору, краснухи та паротиту.

Ці захворювання є небезпечними, а збудники деяких з них можуть легко передаватися від людини до людини. Тому держава не лише фінансує їх, а й встановлює вимогу мати ці щеплення для відвідування дитячих садків та шкіл. З 2026 року перелік щеплень, що оплачуються державним коштом, було розширено шляхом запровадження вакцинації проти папіломавірусної інфекції дівчат віком 12–13 років.

Так звані рекомендовані щеплення — це вакцини, які офіційно визнані медичною спільнотою як високоефективні для індивідуального захисту, є важливими для захисту від небезпечних інфекцій, проте наразі не включені до календаря та не фінансуються державою.

Вони доступні в Україні, їх можна придбати самостійно власним коштом або отримати у межах місцевих чи регіональних програм. До цієї групи належать вакцини проти грипу, пневмококових та менінгококових інфекцій, ротавірусної інфекції, вітряної віспи та гепатиту А, тощо.

Важливо розуміти, що статус «вакцина не забезпечується коштом держави» не робить інфекцію менш загрозливою. Наприклад, ротавірусна інфекція у немовлят здатна за лічені дні призвести до критичного зневоднення, що часто вимагає госпіталізації. Пневмокок є поширеною причиною важких отитів та пневмоній у дітей.

Вакцинація проти кліщового енцефаліту потрібна людям, які часто перебувають у зонах поширення кліщів, наприклад, через роботу в лісовому господарстві чи активний туризм, але вона не є першочерговою для міського жителя.

Рішення про вакцинацію вакцинами, що не забезпечуються коштом держави, — це свідоме рішення на користь додаткової безпеки родини. Обговоріть зі своїм сімейним лікарем або педіатром можливість доповнити індивідуальний графік вакцинації ще й додатковими щепленнями.