У 12 МІСТАХ УКРАЇНИ ПРАЦЮЮТЬ 24 МОБІЛЬНІ БРИГАДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД НАСИЛЬСТВА

В Україні працюють 24 мобільні бригади соціально-психологічної допомоги. Мобільні бригади Запоріжжя, Дніпра, Полтави, Одеси, Вінниці, Ужгорода, Тернополя, Чернівців, Хмельницька, Львова, Луцька та Івано-Франківська надають допомогу постраждалим від насильства, зокрема внутрішньо переміщеним особам, які вимушено залишили зони бойових дій. Проект реалізовано у координації з Офісом Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції й Мінсоцполітики та за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення.

Про це йшлося, зокрема під час спільного брифінгу Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної з Спеціальною представницею ООН з питань запобігання сексуальному насильству в конфліктах Прамілою Паттен щодо підтримки та допомоги постраждалим від сексуального насильства під час війни.

«Ми отримуємо дедалі більше свідчень про насильство, якого зазнали українські жінки, чоловіки і навіть діти. Жахливих свідчень про сексуальне насильство. Відтак, наше ключове завдання надати постраждалим та їхнім сім’ям всю необхідну підтримку та допомогу. Робота у форматі мобільних бригад допомоги успішно зарекомендувала себе ще у 2015 році на сході України. Тоді, завдяки роботі бригад, допомогу отримали багато постраждалих, які проживали у важкодоступних місцях Донецької та Луганської областей. Сьогодні переорієнтовуємо їхню діяльність відповідно до нинішніх викликів та умов воєнного часу. Переконана, що в ситуації сексуального насильства турбота про психологічне здоров’я українців є надважливою», – зазначила Віце-прем’єр-міністр Ольга Стефанішина.

У кожному місті функціонує по 2 бригади. До складу кожної з яких входять два фахівці/-чині (психолог/-иня, соціальний/-а працівник/-ця), а також водій з автомобілем.

Унікальність надання послуг полягає в їхній мобільності – спеціалістки/-ти бригад можуть виїжджати на виклики до найбільш важкодоступних місць, надавати послуги мешканкам/-цям місцевих громад і внутрішньо переміщеним особам, що перебувають на їх території та не мають доступу до спеціалізованих закладів чи обмежені у пересуванні.

Що роблять мобільні бригади?

  • надають психологічну допомогу постраждалим особам;
  • реагують на повідомлення про випадки насильства, зокрема шляхом кризового й екстреного втручання;
  • інформують постраждалих осіб про медичні, юридичні та інші послуги, які можна отримати для подолання наслідків насильства, а також про надавачів таких послуг, зокрема про загальні або спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб (притулки, кризові кімнати, денні центри та інші);
  • роз’яснюють постраждалим особам їхні прав та можливості отримання допомоги;
  • проводять інформаційно-просвітницьку діяльність.

Послуги мобільних бригад надаються завдяки фінансовій підтримці урядів Великої Британії, Канади та CERF (Central Emergency Response Fund) та у партнерстві з місцевими органами влади та виконавчими партнерами ГО «Віра, Надія, Любов», Благодійним фондом «Посмішка ЮА», Молодіжним благодійним фондом «Ініціатива» та Благодійним фондом «Butterfly».

Контакти мобільних бригад можна знайти тут: https://cutt.ly/LGqyBL0

Довідково

3 травня Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина та Спеціальна представниця ООН з питань запобігання сексуальному насильству в конфліктах Праміла Паттен підписали Меморандум про співробітництво між Урядом України та ООН щодо запобігання та протидії сексуальному насильству в умовах війни.

Підписаний Меморандум про співробітництво між Урядом України та ООН покликаний забезпечити оперативне реагування на випадки сексуального насильства, належну допомогу постраждалим та мобілізувати для цього необхідні ресурси.

Серед іншого меморандум включає:

  • підтримку розробки та зміцнення національної політики та програм щодо запобігання та реагування на сексуальне насильство;
  • вжиття заходів щодо зменшення ризику проти торгівлі людьми;
  • посилення захисту внутрішньо переміщених осіб від сексуального насильства, а також тих, хто був змушений виїхати за кордон;
  • зміцнення національних систем охорони здоров’я та соціальних служб для забезпечення доступу постраждалим від сексуального насильства, а також їхніх дітей, членів сімей та інших свідків до безперешкодних, своєчасних і орієнтованих на постраждалих послуг;
  • зміцнення верховенства права та відповідальності за злочини сексуального насильства через підтримку сектору юстиції, включно з навчанням слідчих, прокурорів, суддів, поліцейських та іншого персоналу правоохоронних органів;
  • сприяння збору доказів та проведення належного розслідування злочинів пов’язаних з сексуальним насильством;
  • посилення спроможності сектору безпеки та оборони щодо запобігання сексуальному насильству тощо.