НАСИЛЬСТВО ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ НЕ МОЖНА ТОЛЕРУВАТИ: КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ І ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ ЖЕРТВОЮ ЧИ СВІДКОМ

Випадок у Києві, коли група молодих осіб запрошувала дівчат, жінок на вечірки та, доводячи їх до непритомного стану, вчиняла проти них сексуальні діяння, сколихнув суспільство. Наразі правоохоронні органи вживають усі передбачені законодавством дії, а громадяни активно обговорюють цей випадок та взагалі цю тему. Міністерство соціальної політики України як національний координатор у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі вважає важливим в черговий раз роз’яснити, як діяти і куди звертатися у подібних ситуаціях.

За словами заступниці Міністра соціальної політики Уляни Токарєвої, жінки, над якими вчиняли насильницькі дії сексуального характеру з подальшим оприлюдненням в мережі Інтернет, постраждали від насильства за ознакою статі, відповідно до ст. 1 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.

«Жінкам завдали фізичної, сексуальної, психологічної шкоди та страждань. Таким випадкам не місце в нашій сучасній європейській державі, тим більше під час повномасштабної війни з рф, коли вся нація має бути згуртована та кожен по своєму створювати країну, вільну від насильства в будь-якій формі. Тому винні особи після належного розслідування та суду мають отримати справедливе покарання з урахуванням такої обтяжуючої обставини, як воєнний стан в країні. Щодо постраждалих дівчат, жінок – вони повинні отримати невідкладні, дієві, комплексні захист та допомогу. У жодному разі не можна допустити можливості уникнення винними особами відповідальності та перекладання вини, навіть частково, на постраждалих від насильства”, – підкреслила Уляна Токарєва.

За наявної у відкритому доступі інформації, можна говорити про ймовірне порушення норм Кримінального Кодексу України (зокрема, ст. 152 “зґвалтування” та ст. 153“сексуальне насильство”): постраждалі були без свідомості і – попередньо – під впливом наркотичних речовин. А отже, жодним чином не могли підтвердити свою добровільну згоду на статевий акт чи інші діяння сексуального характеру. Фінальну юридичну оцінку мають дати правоохоронні органи після ретельного розслідування, додала заступниця Міністра.

Вона також повідомила, що для протидії подібним ситуаціям в Україні створена та діє розгалужена мережа служб підтримки для громадян, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі. То ж куди можна звернутися?

По-перше, є кілька телефонних “гарячих ліній”:

● безкоштовна та цілодобова “гаряча лінія” 15-47 (з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей);

● національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів) або на короткий номер (безкоштовно з мобільних телефонів) 116 123;

● єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно) 0 800 213 103;

Зателефонувавши на будь-який з цих номерів, можна отримати психосоціальну і юридичну підтримку та консультацію щодо подальших дій.

По-друге, в разі вчинення насильства обов’язково потрібно телефонувати до органів Національної поліції «102» для подальшого отримання необхідного захисту, належного фіксування випадку насильства, перенаправлення до інших суб’єктів взаємодії для отримання комплексної допомоги.

По-третє, можна зателефонувати до місцевої територіальної громади/державної адміністрації та повідомити про випадок скоєння насильства над вами або стосовно іншої людини, якщо Ви стали свідком такого випадку. Місцеві громади є координаторами у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на місцевому рівні та мають відповідальних осіб, які несуть персональну відповідальність за порушення законодавства у цій сфері.

Якщо потрібен безпечний тимчасовий прихисток: цілодобово відкриті двері денних центрів з «кризовими кімнатами» (перебування до 10 днів), притулків (до 90 днів), невідкладних анонімних пунктів медико-психологічної допомоги, соціальних квартир.

На кожному з таких об’єктів є гарантований догляд, включаючи медичний і соціальний.