НА ОСОБИСТОМУ КОНТРОЛІ НАЧАЛЬНИКА ІЗМАЇЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Стан водойм та водосховищ Придунайського регіону не перший рік викликає занепокоєння мешканців регіону, де з давніх давен живуть за допомогою та за рахунок води. Відсутність опадів та низький рівень води в Верхньому Дунаї призвели до того, що рівень води в водоймах та водосховищах нашого регіону наднизький. Наповнення озер самопливом не є можливим, бо і в нашому Дунаї рівень низький. В таких умовах озера можна (і необхідно!) наповнювати примусово за допомогою насосних станцій. Проте питання не вирішується лише шляхом натискання кнопки для запуску насосів.

Одеська обласна та Ізмаїльська районна військові адміністрації приділяють пріоритетну увагу вирішенню проблемних питань стану водойм та водосховищ. Цього літа були виділені кошти для примусового наповнення озер Катлабух та Китай, що дозволило уникнути важкого критичного екологічного стану. Вирішується питання щодо будівництва насосної станції для примусового наповнення озера Ялпуг (а з ним – і Кугурлуй), проводиться розчистка трубчатого переходу між озерами Катлабух та Сафʼяни для наповнення останнього, а також розчищаються канали, які сьогодні замулені і заросли рослинністю.

Стан водойм та водосховищ Ізмаїльського району став темою нещодавньої наради під головуванням начальника Одеської обласної військової адміністрації Максима Марченка за участі голови Одеської обласної ради Григорія Діденка, депутатів Верховної Ради та Одеської обласної ради. Тоді обговорили і відновлення та ремонт шлюзів в водоймах Саф’янівської ОТГ для підтримання належного рівня води в придунайських озерах та стан Білгородського каналу, єриків та кладок в місті Вилкове.

Зазначу, що подача води до озер через насосні станції відіграє важливу роль в зрошенні земель Ізмаїльського району. Це збільшення і родючості ґрунту, і врожайності сільгоспкультур, а також покращення ведення рибогосподарської діяльності.

Ізмаїльський район знаходиться в зоні ризикованого землеробства, і сьогодні через неоптимальні умови природного вологозабезпечення, які постійно погіршуються внаслідок глобальних змін клімата, ризики тільки зросли. Ефективне землеробство без зрошення стало практично неможливим, і сформувалась реальна загроза прогресуючого опустелювання земель.

В таких умовах наявність вологи відіграє визначальне значення для отримання врожаїв. Як зазначають самі аграрії, навіть природня родючість ґрунтів значно менше впливає на кінцевий результат. Забезпечити вологою південні регіони можливо лише шляхом залучення дунайських вод: ця ріка — єдине джерело, яке могло б дати воду не тільки для вирощування агрокультур, але і для населення.

В Ізмаїльському район є велика меліоративна інфраструктура (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, колекторно-дренажна мережа та інші гідротехнічні споруди і об’єкти), яка сьогодні потребує уваги – ремонтні роботи, роботи з розчистки, будівництво тощо.

Про ефективність і необхідність застосування зрошення не на словах знає директор ПП «Агроінком» Ігор Коваль, який розповідає, що з 1000 га зрошувальних земель у нього зрошується тільки 500. Ефективність зрошування добре видна хоч за висотою самої кукурудзи та розміром її качанів! А зрошування виноградника відбувається за допомогою насосів з водосховища, куда вода потрапляє з озера Катлабух. Тобто за відсутності зрошення при низькому рівні води в цьому озері врожай був би втрачений.

Для облаштування зрошувальною системою інших земель аграрій має бути впевненим, що рівень води у водосховищах буде достатнім для здійснення самого зрошування. Як зазначає І.Коваль, коли існує непрогнозована залежність ефективності агровиробництва від рівня вологозабезпечення ланів, то аграріям немає сенсу вкладати кошти в обладнання для зрошування. Сьогодні, враховуючи низький рівень води в Дунаї, відсутність опадів, низький рівень води в водоймах та водосховищах, відсутність або недостатність примусового наповнення озер, облаштування зрошувальними системи ланів було б марнотратством. А немає системи – немає і врожаю, або його замало.

На сьогодні Бессарабія – це практично єдиний район України, який є постачальником овочів та баштанних культур. В умовах широкомасштабної агресії росії проти України Ізмаїльський район має зробити все можливе, щоб зберегти свої поля та врожаї.

Ми можемо вирощувати овочі та ягоди в теплицях, розширити площі присадібних ділянок, вирощувати та збільшити врожайність сої, ріпака, кукурудзи, соняшника, пшениці, ячменю, рису, розвивати овочівництво, насінництво, садівництво, виноградарство. Для цього необхідно обов’язкове зрошування.

Сьогодні питання стану водойм та водосховищ обговорюється не тільки в Ізмаїльському районі та Одесі, але й у Києві. Ми розуміємо, що тільки при достатньому рівні води можливим буде зрошування і уподальшому більший врожай. І якщо на опади ми вплинути не можемо, то маємо відремонтувати або побудувати насосні станції та забезпечити їх необхідним обладнанням, розчистити канали та примусово наповнити озера. Над цим і працюємо.

Все буде Україна!