Порядок організації надання соціальних послуг, ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів, відповідальних за забезпечення та ведення випадку

Кабінет Міністрів України постановою від 14 січня 2026 року № 64 затвердив Порядок організації надання соціальних послуг, ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів, відповідальних за забезпечення та ведення випадку (далі – Порядок). Документ запроваджує єдині правила організації соціальної роботи на рівні громад та регіонів відповідно до Закону України «Про соціальні послуги».

Головним нововведенням стало офіційне закріплення ролі соціального менеджера. Тепер це не просто працівник, а відповідальна особа, яка супроводжує людину або сім’ю від моменту виявлення проблеми до її розв’язання.

Уряд чітко визначив навантаження та чисельність таких фахівців:

Норматив: 1 соціальний менеджер на кожні 10 тисяч мешканців громади.

Інтенсивність: один фахівець може вести одночасно до 10 складних випадків на місяць, що гарантує якість та індивідуальний підхід.

Порядок деталізує кожен етап роботи з отримувачем послуг. Механізм включає первинне, поглиблене та, за потреби, повторне оцінювання ситуації. Це дозволяє не просто надавати «стандартний набір» допомоги, а реагувати на реальні запити конкретної людини.

Особлива увага приділена технологічності: робота базуватиметься на використанні Єдиної інформаційної системи соціальної сфери. Цифровий кейс-менеджмент забезпечить прозорість та швидкість прийняття рішень.

Документ враховує виклики воєнного часу та кризові ситуацій. Відтепер екстрені соціальні послуги можуть надаватися за спрощеною процедурою — без розгортання повного процесу «ведення випадку». Крім того, постанова систематизує взаємодію між органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями та надавачами послуг. Пріоритетом залишається дотримання принципу найкращих інтересів дитини та підтримка найбільш вразливих груп населення.

Питання фінансування стало більш прозорим. Соціальні послуги надаються за трьома моделями: за рахунок бюджетних коштів (безоплатно для отримувача); з установленням диференційованої плати (залежно від рівня доходу особи); за повну плату (коштом отримувача або третіх осіб). Вартість послуг визначається безпосередньо надавачем, виходячи з їх змісту та фактичного обсягу.

Чому це так важливо? Тому що це перехід від пасивної виплати допомоги до активного соціального супроводу. Громади отримують чіткий інструментарій, а громадяни — гарантію того, що їхня складна життєва ситуація буде розглянута професійно, вчасно та з використанням сучасних технологій.