ШАНОВНІ АГРАРІЇ ІЗМАЇЛЬСЬКОГО РАЙОНУ!

Дуже багато сільськогосподарських підприємств району займається вирощуванням озимих  культур на зерно, бо в нашій зоні ризикованого землеробства –  це основний врожай. Кліматичні умови восени 2022 року ніяк не сприяли отриманню дружних сходів озимини. Дуже багато площ було засіяно у сухий ґрунт. Пізні осінні опади трохи покращили становище, але посіви увійшли в зиму недорозвиненими. При наявності позитивних температур вже у березні 2023 року відновиться  вегетація. І на превеликий жаль почнуть нагадувати про себе шкідники. Не пройшовши стадії повного розвитку перед зимою, слабкі  рослини будуть дуже легкою здобиччю для шкідників. Особливо це стосується площ, які були засіяні по стерні. Тому з початком вегетації потрібно ретельно проводити обстеження, створити необхідний запас пестицидів, підготувати техніку й бути готовим проводити, у разі необхідності, хімічні обробки. У озимих культур дуже багато шкідників, але «королевою війська» традиційно виступає хлібна жужелиця, яка нещадно знищує посіви, якщо не дотримуватись основних правил землеробства. Світовий досвід свідчить, що озимі культури можна розміщати по схемі монокультури з обов’язковим дотриманням комплексу  захисту рослин.

Зовнішній вигляд

Жук 12–16 мм завдовжки, смолисто-чорний зі слабким металічним блиском. Надкрила опуклі, з глибокими дрібнокрапчастими борозенками. Вусики, гомілки, лапки буро-червоні.

Яйця розміром 2–2,5 мм, овальні, молочно-білі. Личинка до 28 мм, має три віки, які відрізняються за розмірами головної капсули й тіла. У личинок першого віку ширина головної капсули становить 1,1–1,2 мм, другого — 1,65–1,85, третього — 2,25–3,1 мм; довжина тіла — відповідно 5–12, 10–20, 18–28 мм. Голова та грудні сегменти тіла личинок темно-бурі, черевце личинок I, II і в середині III віку сіро-зелене, личинок, що закінчують живлення, — біле, а перед заляльковуванням — кремове. Лялечки відкритого типу, білі, знаходяться у земляній колисочці.

Розвиток

Зимують личинки різного віку в ґрунті на глибині 20–40 см. Можуть перезимувати і жуки, проте вони, як правило, заражені личинками мухифазії і гинуть навесні, перед вильотом паразита. Живлення личинок навесні розпочинається після розмерзання ґрунту і триває (залежно від їх віку та температурного режиму) 5–7 тижнів. Озима пшениця в цей час перебуває у фазі кущіння та виходу в трубку.

На півдні України личинки можуть закінчити живлення ще восени або взимку. Заляльковування відбувається в земляних колисочках на глибині від 20–30 до 50–70 см у південних районах наприкінці квітня — на початку травня, в північній частині ареалу — у другій половині травня. Розвиток лялечки триває 15–25 діб. Жуки починають виходити на поверхню ґрунту в період формування зерна озимої пшениці, масово — у фазі молочної стиглості. На півдні це спостерігається у другій половині травня — на початку червня, на півночі ареалу — в червні.

Жуки ведуть переважно присмерковий спосіб життя. Вдень вони знаходяться у різних сховищах, а після заходу сонця піднімаються по стеблах до колоса, де вигризають спочатку зав’язь, а пізніше м’яке зерно пшениці.

Живлення більшості жуків закінчується до настання жнив, після чого вони, особливо в жаркі посушливі роки, ховаються в ґрунт, залежно від його вологості та накопичення жирового тіла на глибину 10–50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Залежно від температури і особливо вологості ґрунту цей стан може тривати 20–30 діб і більше. Коли у ґрунтову камеру, де вони діапаузують, потрапляє волога, жуки знову стають активними. Вони з’являються на поверхні ґрунту зазвичай у другій половині серпня — на початку вересня.

За сприятливих умов зволоження ґрунту жуки спарюються і відкладають яйця в спеціальні маленькі камери в ґрунті на глибині до 10 см. Одна самиця відкладає 50–70, максимально — до 270 яєць. За посушливої погоди плодючість самок різко зменшується. Ембріональний розвиток триває близько 10–15 діб. Відродження личинок спостерігається залежно від умов зволоження ґрунту від кінця серпня до настання приморозків. Личинки живляться сходами озимих, причому живлення може продовжуватися під снігом. Личинки об’їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування. Шкідник розвивається в одній генерації.

Заходи захисту

За наявності 2–3 личинок на 1 квадратному метрі застосовують обприскування інсектицидами (Базудин, Волатон 500, Діазинон, Нурел Д та іншими препаратами, згідно переліку дозволених до застосування).

Шановні колеги! Якщо на ваших посівах озимих з’являться  перші ознаки ураження хлібною жужелицею, то не треба чекати і сподіватись на те, що якимось чином вона зникне сама. Своєчасно проведені заходи допоможуть суттєво зменшити шкоду. Якщо забажаєте за потрібне звернутись до мене за порадами або консультаціями – мій телефон 067 7799741

З повагою та найкращими побажаннями!

Демидов О.П. – головний  спеціаліст відділу карантину рослин, управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, державний фітосанітарний інспектор.