Минув рік, як я вимушена була разом з дітьми виїхати зі свого рідного селища до міста Ізмаїл, тут влаштувалася на роботу.

Це був непростий рік, протягом якого нас підтримували і продовжують підтримувати.

Висловлюю вдячність громадській організації «Ця дитина поруч», міському центру взаємодії та допомоги, колективу Ізмаїльської районної державної адміністрації, де сьогодні працюю, за підтримку та небайдужість.

Окрема вдячність мешканцям міста – місто Ізмаїл та весь Ізмаїльський район стали прихистком для багатьох людей, родин, які вимушені були покинути свої домівки та тікати від жахіть війни.

Дуже важливо знати, що в нашій країні, де сьогодні точаться жорстокі бої, ще є безпечні місця. Так, тут лунають сигнали повітряної тривоги і в закладах освіти діти повертаються за парти лише за умови наявності укриттів. Але погодьтеся, що це не порівняти з тим, що відбувається зараз, наприклад, у Херсонській області.

Вірю, що світло наших сердець не згасне, і знаю, що наша перемога вже скоро!

Дуже хочу, щоб діти росли під мирним небом рідної країни!

Євгенія Тавлінова, внутрішньо переміщена особа (Донецька обл.), спеціаліст відділу освіти, охорони здоровʼя, культури, спорту Ізмаїльської РВА