На базі Ізмаїльського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ось уже кілька років діє кіноклуб медіапросвіти з прав людини Docudays UA. Основним завданням мережі кіноклубів, яких в Україні дуже багато, є медіапросвіта різних верств населення про права людини через призму документального кіно. Тематика документальних фільмів дуже різноманітна – це і булінг, екологія, наркоманія, домашнє насильство, торгівля людьми, проблема людей з інвалідністю тощо.
Засідання кіноклубу у відділі з питань пробації проходять регулярно, у ході яких відбуваються покази та обговорення документальних фільмів, залучаються різні групи глядачів: клієнти пробації, колективи партнерських організацій пробаціонерів, волонтери пробації та громадські діячі, учнівська молодь. Після перегляду проходять обговорення фільмів із залученням експертів, де кожен учасник висловлює свої думки та емоції від перегляду.
Так, напередодні Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми кіноклуб районного відділу №2 з питань пробації долучився до просвітницьких заходів з метою висвітлення проблеми торгівлі людьми, сучасного рабства та необхідністю об’єднання зусиль для протидії цим, ганебним для людини, явищам. Суб’єктам пробації було продемонстровано документальну стрічку угорської незалежної кінорежисерки Бернадетт Туза-Ріттер «Жінка в полоні». Це фільм про Маріш, (справжнє ім’я – Едіт), 52-річну угорку, яка служить одній родині вже десятиліття, працюючи по 20 годин на день без оплати. Її гнобителі відібрали в неї документи, і їй не можна виходити з дому без дозволу. З нею поводяться, як із твариною: годують недоїдками і не надають ліжка для сну, її принижує та ображає власниця будинку Ета. Маріш проводить дні зі страхом у серці, але мріє про те, щоб повернути собі своє життя. Присутність камери допомагає їй усвідомити, що вона – не одна. Вона починає проявляти довіру. Після двох років зйомок вона збирається з духом і розказує про свій план: «Я втечу». У фільмі простежений героїчний шлях Маріш назад до свободи.
Після перегляду фільму пройшло жваве обговорення до якого в якості експертів було залучено психолога Центру надання соціальних послуг Кілійської міської ради Наталю Гостинську та провідного інспектора Ізмаїльського районного відділу №2 з питань пробації, юриста за фахом Марію Гонтар, які прокоментували підняту в цьому фільмі проблематику. Так, Марія Гонтар зазначила, що «сьогодні під поняття «рабство» підпадає цілий ряд порушень прав людини. Окрім рабства в його традиційному розумінні та работоргівлі, ці зловживання охоплюють торгівлю дітьми, дитячу проституцію, дитячу порнографію, експлуатацію дитячої праці, нанесення статевого каліцтва дівчаткам, використання дітей у збройних конфліктах, боргову кабалу, торгівлю людьми та людськими органами, експлуатацію проституції. Торгівля людьми – це злочин, що полягає в здійсненні незаконної угоди, де об’єктом торгівлі стають люди. Торгівля людьми являє собою сучасну форму рабства, де права та гідність людини порушуються, і вона стає залежною від своїх об’явлених “роботодавців.” Щороку тисячі громадян України потерпають від торгівлі людьми. Цей вид злочину за кримінальними прибутками займає третє місце у світі після нелегальної торгівлі зброєю та наркотиками. У Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність за торгівлю людьми, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або удержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію.»
Наталя Гостинська зупинила увагу присутніх на причинах розвитку цього явища, а саме: розповсюдження організованої злочинності та наркоторгівлі й недостатня боротьба з ними, насильство в родині, нестатки, пошук кращих умов життя, слабка поінформованість населення про життя і працевлаштування за кордоном. Війна в Україні створила небезпечний контекст для торгівлі людьми. З початку війни ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми значно підвищився. Це пов’язано з тим, що частина людей виїхала на тимчасове місце проживання до Європи, частина переміщена всередині держави, а значна кількість людей примусово вивезені на територію росії та білорусі. Жертв заманюють в Інтернеті за допомогою фальшивих обіцянок, вони зазнають насильства при приватному розміщенні за кордоном, або їх перехоплюють торговці людьми просто на кордоні.
Суб’єкт пробації – Борис підкреслив, що «торгівля людьми – це проблема не лише однієї громади, району чи регіону, це глобальна проблема, яка потребує уваги та спільних зусиль всіх причетних служб для боротьби з нею.»
Проведення заходів у такій цікавій нестандартній формі, сприяють усвідомленню кожного своїх прав. Знаючи їх, людина буде поважати та не порушувати права інших людей, а отже не порушуватиме закон.
Такий інструментарій як кіноклуб медіапросвіти з прав людини Docudays UA є досить ефективний для профілактики правопорушень серед клієнтів пробації і не тільки. Адже основним завданням роботи пробаціонерів та їх партнерів є перш за все профілактика правопорушень та розвиток безпечного громадянського суспільства, щоб люди не потрапляли у конфлікт із законом та знали і вміли відстоювати свої права.
