Незалежність України – усталене твердження, що не потребує доведення, доконаний історичний факт і єдино прийнятна форма існування нашої країни.
Війна за Незалежність України триває і нині. Агресор вторгся на нашу територію з наміром учинити те, що йому не вдалося за всі минулі роки і століття – підкорити Український народ.
Сьогодні ми не лише відстоюємо своє природне право мати власну незалежну державу, ми боремося за саме існування Українського народу, за збереження України та українства, за можливість для кожного з нас вільно жити та слідувати власному вибору.
Незалежність невід’ємно пов’язана з правами людини, саме тому до Дня Незалежності України директор Центру надання соціальних послуг Кілійської міської ради Сергій Койчев разом з начальником Ізмаїльського районного відділу №2 з питань пробації Людмилою Якименко організували спільний захід, присвячений правам людини, соціальній єдності та цінностям свободи.
Учасники мали змогу переглянути та обговорити документальний фільм «Свідки. На північ від Києва» з колекції кіноклубу Docudays UA з правової освіти при Ізмаїльському РВ№2 з питань пробації. Кінопоказ був спрямований на глибше осмислення таких тем, як воєнні злочини; права людини у воєнний час; людська гідність; соціальна єдність і підтримка, громадський активізм; громадянин/-ка і держава.
«Свідки» – це документальний фільм, створений з інтерв’ю, які команда «Архіву війни» збирає з початку повномасштабного вторгнення. Це історії п’ятьох сміливих жителів/-ок Київської області, які пережили російську окупацію, але ні на мить не припиняли супротив. Передача гуманітарки, порятунок наших військових з оточення, надання медичної допомоги, приготування їжі для бійців та бійчинь чи просто для котів села Мощун – усе це великі й маленькі особисті подвиги, які надихають і дають нам сили продовжувати боротьбу. Крім приголомшливих історій, свідчення жителів/-ок Київщини можуть допомогти в майбутніх розслідуваннях та, зрештою, покаранні росіян.
Під час обговорення акцентувалося на тому, що права людини – це гарантія людської гідності. Вони можуть мати обмеження, проте існують права, які є непорушними за будь-яких умов, навіть під час війни – зокрема, заборона катувань і рабства. Присутні згадували початок широкомасштабної військової агресії рф проти України її перші дні та тижні, ділилися своїми історіями, іноді і драматичними, і кумедними одночасно. Учасниками засідання кіноклубу цього разу стали працівники Центру надання соціальних послуг та Управління соціального захисту населення Кілійської міської ради а також працівники служби пробації, тобто ті, які безпосередньо кожного дня спілкуються і надають допомогу тим, хто її потребує. Це одні з тих Державних інституцій, до яких під час воєнного стану в першу чергу звертаються люди, чиї права спаплюжені війною, – вимушені переселенці, ветерани війни, люди з інвалідністю, мешканці громади, які опинились у скрутних життєвих обставинах, і у кожного з них «своя війна». Сергій Койчев та Людмила Якименко, як керівники підрозділів, щиро подякували колективам за високий професіоналізм, стійкість, віру у Перемогу. Модератор кіноклубу зазначила, що кожний з присутніх для неї вже є символами мужності та незламності. Адже у цій війні ми стаємо сильнішими, більш витривалими, зміцнюємо свою Українську армію і цементуємо волю до Перемоги! Символічно, що саме до Дня Незалежності пройшла ця зустріч. Адже Незалежність – це не лише свобода держави, а й свобода та гідність кожної людини.
