Повномасштабну війну Сергій зустрів на TIR-стоянці під Одесою.
Після декількох прильотів російських ракет по місту він одразу зателефонував роботодавцю та відвіз свій п’ятитонний «Мерседес» на Полтавщину. Навіть не зайшовши додому, майбутній захисник подався до найближчого центру комплектування та соціальної підтримки. Через кілька днів його призвали до одного з прикордонних загонів Південного регіонального управління Держприкордонслужби.
Спочатку він боронив країну в Чернігівській області, а через два місяці прикордонників передислокували під Мар’їнку. Сергій відростив на передовій довжелезну бороду, тому й отримав позивний «Борода».
На «нулі» рашисти гатили по них артилерією, мінометами, танками, авіацією, проте він та його побратими вистояли. У важких боях «Борода», на жаль, втратив трьох побратимів зі свого підрозділу, декілька бійців отримали поранення. Їхній водій отримав контузію. Тож йому, як колишньому далекобійнику, довелось відразу сісти за кермо. Його завданням стала доставка бойового комплекту, харчів, води на передову. Нерідко ця логістика проходила під ворожими обстрілами і навіть вибухами фосфорних боєприпасів, які перетворюють все довкола на випалену землю.
Сергій згадує, коли його підрозділ перевели в район Вугледара, вони виконували завдання з оборони. Позиційно прикордонники знаходились між двома бригадами Збройних Сил і надавали їм координати військової техніки та особового складу ворога. Завдяки цій взаємодії вдалося знищити два танки та одну «беху» (БМП).
Наразі «Борода» разом зі своїм підрозділом на ротації, а через деякий час знову вирушить на передову захищати Україну від окупантів.
Помічник начальника Ізмаїльського прикордонного загону – начальник прес-служби підполковник Ігор Перегняк
