Щороку, в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. У цей день прийнято одягати вишиванку і в такому вигляді відправлятися у звичних справах на роботу, до університету, школи чи садочка.
Сьогодні військовослужбовці Навчального центру Морської охорони Державна прикордонна служба України змінили морський прикордонний однострій на вишиванки, як символ миру та перемоги, задля досягнення спокою та добра на нашій благословенній землі.
Кожен українець знає, що вишиванка, це не просто одяг, а частина душі. Історія національного вбрання українців сягає глибокої давнини. Наші працьовиті пращури завжди вміли створити справжню красу з полотна і ниток.
Морська прикордонниця Ірина, розповіла, що не може уявити собі свій жіночий гардероб без улюбленої вишиванки: «Наша українська вишиванка своєю красою та оригінальністю вже підкорила світ. А слова з моєї улюбленої пісні, я буду пам’ятати завжди:
«Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела,
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була».
Вишита українська сорочка з давніх давен вважалася символом здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, любові та святковості, оберегом і захистом від злих очей й поганого слова. Це свого роду святиня і місточок між поколіннями.
Нажаль не всі моряки-прикордонники Навчального центру Морської охорони сьогодні можуть похизуватися вбранням, яке стало трендом в усьому світі і навіть надихає закордонних дизайнерів, створювати нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків. Більшість захисників, в бронежилетах, зі зброєю в руках, на охороні державних рубежів нашої рідної України.
За кілька останніх років свято вишиванки стало не лише традиційним, а й популярним серед морських прикордонників. Окраса чарівного і міцного духом українського народу, символізує життя, кохання та, за повір’ями, може вплинути на долю людини.
Ми дамо Україні нове життя. Ми носитимемо вишиванки у повсякденні, як свідчення цінності та сили нашої культури. Це зв’язок поколінь, це життя, яке відроджується. Це пам’ять про тих, хто вже не з нами і надія на щасливе життя для тих, хто буде жити після нас.
