Черговий курс підготовки операторів постів технічного спостереження завершився в Навчальному центрі Морської охорони.
Протягом місяця вартові прибережного прикордоння з Донецького, Бердянського, Херсонського, Одеського та Ізмаїльського прикордонних загонів вивчали будову та експлуатацію стаціонарної прожекторної станції, навчалися прокладати на карті маршрут, визначати координати та параметри руху цілі, виявляли та розпізнавали цілі за допомогою оптичних засобів в проміні прожектору, опановували теорію і практику передачі інформації про морську обстановку, особливості роботи двигунів ЯАЗ-М204 Г та KUBOTA, основних радіоелектронних приладів РЛС, а також багато інших премудростей за фахом.
Під час проведення практичних занять, старший викладач Навчального центру Анатолій НІКОЛАЄНКО, навчив слухачів розрізняти надводні морські та річкові цілі, класифікувати їх за кількістю об’єктів, за характером маневрування, та напрямком руху.
«Стаціонарні радіолокаційні комплекси – це обладнання, яке набагато полегшує нам роботу з висвітлення надводної обстановки. Воно більш точне і дає змогу надійно охороняти державний кордон та обстежувати обстановку на ньому», – розповів інспектор прикордонної служби Донецького прикордонного загону Володимир КОСТЕНКО.
Його колега молодший сержант Микола ДРЯНІН по завершені курсу зазначив: «Орієнтуватися в морських картах, планшетах радіотехнічної обстановки непросто, але захопливо. Це кропітка, відповідальна, але й дуже результативна робота. Від якості і оперативності розрахунку й передачі даних оператором ПТС суттєво залежить реагування на обстановку підрозділу в цілому, а також інших сил та засобів, що можуть бути задіяні в прикордонному пошуку, рятуванні, тощо. Тож тут потрібна максимальна зосередженість, точність, професіоналізм. І під час таких курсів ми їх відточуємо».
Єдина курсантка в навчальній групі – Олена ДМИТРІЄВА – служить в Ізмаїльському прикордонному загоні вже 3 роки. На посаді оператора поста технічного спостереження – майже рік. Тим не менш курсом підготовки дуже задоволена і повертається до місця служби із бажанням якомога скоріше застосувати отримані навички на практиці. «В нашому підрозділі 25% жінок-військовослужбовців. Ми несемо службу на рівних із чоловіками, і в мене не було абсолютно ніякого дискомфорту навчатися в групі, де інших дівчат не було. Я не відчувала себе особливою чи зайвою. Адже ми всі – прикордонники, професіонали. І кожен з нас цінний і унікальний не гендерними ознаками, а особистими якостями, професійними досягненнями, навичками, талантами».
По завершені навчального курсу прикордонники, отримавши свідоцтва встановленого зразка, повернулися до своїх підрозділів.
