Протидія торгівлі людьми в умовах воєнного стану

Торгівля людьми – це серйозна проблема у мирний час, а війна та збройний конфлікт створюють найбільш сприятливі умови для торгівлі та експлуатації людей.

Від 24 лютого 2022 року Україна живе в умовах воєнного стану. Війна підвищує ризики торгівлі людьми, тому на сьогодні ця тема є однією із найбільш актуальних. Під загрозою торгівлі залишаються як особи, які були вимушені виїхати за кордон, так і ті, що залишились на території України, зокрема на тимчасово окупованих територіях.

Варто зауважити, що особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, також мають великий ризик стати жертвами торгівельного рабства: це примушування воювати на стороні агресора, катування та ґвалтування з боку військових, вивезення громадян України до Російської Федерації, поселення осіб до концтаборів.

В умовах війни психічний та фізичний стан є нестабільний, як наслідок, люди розгублені, виснажені та налякані, тому не можуть сприймати інформацію критично та стають легкою здобиччю для торговців людьми.

Найчастішими причинами є недостатня обізнаність та поінформованість населення.

Зауважуємо, що особи, які перебували у полоні окупаційних військ, мають можливість подати заяву для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Для цього необхідно звернутися до органів соціального захисту населення в громадах, які є відповідальними за формування пакету документів до Національної соціальної сервісної служби України для встановлення вказаного статусу.

Відповідно до п. 19 Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 417, особа, якій встановлено такий статус, має право на одержання одноразової матеріальної допомоги у сумі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Центри надання соціальних послуг/центри соціальних служб є основними виконавцями заходів з надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми та отримали статус, на які покладені функції зі здійснення оцінки потреб постраждалої особи, розробки плану її реабілітації, координації та контролю за його виконанням.

За отриманням допомоги можна звернутись також до таких установ:

уповноваженого підрозділу місцевої державної адміністрації, відповідального за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (управління соціального захисту населення);

фахівця з соціальної роботи, який працює безпосередньо в територіальній громаді;

служби у справах дітей (у випадку, якщо постраждалою особою є дитина);

дільничного інспектора поліції або управління внутрішніх справ (відділ боротьби з торгівлею людьми УМВС України);

громадських організацій.