ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ У СУБ’ЄКТІВ ПРОБАЦІЇ
В рамках відзначення в Україні Дня пам’яті і примирення 10.05.2023 року працівниками Ізмаїльського районного відділу №2 філії «Центру пробації» в Одеській області організовано інформаційно-просвітницький захід для осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. В ході зустрічі фахівчиня уповноваженого органу з питань пробації Ольга Журжа проінформувала присутніх про пропозицію Президента України Володимира Зеленського, який запропонував встановити в Україні 8 травня День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, а 9 травня відзначати не День перемоги.
З метою підвищення ступеню патріотичного виховання у суб’єктів пробації та формування правової культури для підоблікових відділу було організовано та проведено засідання кіноклубу медіапросвіти Docudays UA при Ізмаїльському районному відділі №2 Державної установи «Центр пробації» в Одеській області. Мета заходу – за допомогою документального кіно вплинути на формування в учасників заходу емпатійного відчуття вразливості людського існування, пояснити значення пам’яті для суспільства та її вплив на права людини. Присутні переглянули документальний фільм «Назви своє ім’я» режисера Сергія Бурковського. У фільмі люди, які вижили у Другій світовій війні, розповідають в інтерв’ю, як їм вдалося врятуватися від неминучої загибелі у 1941—1942 роках. Одна з героїнь фільму тернополянка Ірина Максимів, розповідала, як її сім’я допомагала вижити євреям. Під час війни її батьки дев’ять місяців переховували в погребі власного будинку на території німецького генштабу 16 євреїв. За це їх визнали праведниками народів світу. Спогади Ірини Максимів режисери записали в 1994 році в Тернополі.
Немає прав людини, які прямо пов’язані з актом згадування, але тип подій, які, на переконання суспільства, необхідно пам’ятати, є майже завжди такими, де права людини певних груп осіб всебічно проігноровані. Ми пам’ятаємо фашистський Голокост, тому що євреї, роми, люди з інвалідністю, люди окремих політичних переконань і люди слов’янської національності розглядалися як меншовартісні люди і майже всі вони зазнавали порушень прав людини. Національна пам’ять України несе в собі пам’ять про всі геноциди, про великі драми ХХ сторіччя: Голодомор 1932–1933 років, Голокост, депортацію кримських татар.
“А відтепер наша пам’ять включила й трагедії початку ХХІ століття: протистояння з росією, криваву неспровоковану війну росії проти нас”, – зазначив міністр культури та інформаційної політики. Він зауважив, що паралелі між історією та сьогоденням очевидні: “Знищення євреїв нацистами та геноцидальна війна росіян проти українців, проти всіх народів, які населяють Україну”. Зараз українці як ніколи гостро відчувають ті трагедії, які принесла Друга світова війна, адже сьогодні наш народ знову протистоїть наступу на свободу, цивілізаційні цінності та людяність.
Суспільство має «пам’ятати» свою власну історію, у тому числі ті події, які зруйнували життя багатьох, для того, щоб винести уроки з минулого і не повторювати помилок, за які потрібно нести відповідальність.
