На 8-й місяць війни Росія перейшла до оборони Курської області: дайджест пропаганди за 21-23 жовтня
Москва відчайдушно намагається сховати свою поразку в Україні за «брудною бомбою» від Шойгу і закликами до вбивства дітей від Красовського. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 21-23 жовтня.
- Шойгу лякає світ «брудною бомбою»
- Україна для Путіна – глобальний «Норд-Ост»
- Дітовбивча риторика Красовського
- Від ресторану на Хрещатику до бетонних блоків у Бєлгороді
Шойгу лякає світ «брудною бомбою»
Міністр оборони РФ Шойгу поговорив по телефону з главою Пентагону Ллойдом Остіном, французьким, британським та турецьким міністрами оборони. Усім жалівся на якусь нібито українську «брудну бомбу».
Звичайно, жодних підтверджень (не на рівні сумнозвісних «бойових голубів із біолабораторій») немає. Але, якщо вже цілий Шойгу порушує питання про «брудну бомбу» перед країнами Заходу, то це насторожує.
Почалося все з РИА «Новости», яке зранку 23 жовтня з посиланням на «власні джерела, які заслуговують довіру» повідомило, що «керівництву Східного ГЗК (м. Жовті Води) і Київського Інституту ядерних досліджень поставлено завдання виготовити «брудну бомбу». Роботи над нею вже перебувають на завершальній стадії».
У Москві непокояться, що у разі «ядерного інциденту Росія втратить довіру і підтримку багатьох своїх ключових партнерів».
НАСПРАВДІ, про «наявність довіри до Москви» з 24 лютого не йдеться. Кого в Росії вважають за своїх «ключових партнерів», крім Ірану, Білорусі, Нікарагуа та Сирії, на підтримку яких вона сподівається – також незрозуміло.
Тому радник глави Офісу президента Михайло Подоляк відреагував на це просто: «Абсолютний і цілком передбачуваний абсурд у виконанні суб’єктів, які, як і раніше, продовжують вірити в те, що можна нахабно брехати – і в це хтось повірить».
Відзначимо, під «брудною бомбою» розуміється так званий радіологічний розсіювальний пристрій (РРП). Фактично – це контейнер з радіоактивним ізотопом та зарядом вибухової речовини. При підриві контейнер руйнується і вона розпорошується ударною хвилею.
Вибух потужністю 20 кт дає зону повних руйнувань радіусом близько 1 км, 20 Мт – вже 10 км. При 100 Мт зона повної руйнації матиме радіус близько 35 км, сильних руйнувань — близько 50 км, на відстані близько 80 км незахищені люди отримають опіки третього ступеня.
Використання брудної бомби може призвести до радіаційного зараження ґрунту, води, осередків виникнення променевої хвороби на великих територіях. Очищення території може тривати довгий час.
Нагадаємо, тему «розробки» ядерної зброї в Україні Росія активно розпочала вже на другий тиждень повномасштабного вторгнення. ТАСС, «Інтерфакс» та РИА «Новости» вранці 6 березня одночасно поширили повідомлення про те, що в Україні нібито проводилися відповідні роботи.
Тоді ж зі спростуванням цього спільну заяву зробили генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» академік Микола Шульга та директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій академік Анатолій Носовський.
У ній стверджується:
- ніяких програм щодо створення ядерної зброї в наукових установах Національної академії наук України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС) і взагалі в Україні не проводилось і не ведеться;
- увесь ядерний матеріал (високозбагачений уран), що перебував на майданчиках наукових установ ХФТІ та Інституту ядерних досліджень (ІЯД) НАН України, Україна передала РФ ще у березні 2012 року під контролем МАГАТЕ;
- діяльність наукових установ НАН України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС та ІЯД), які працюють на ядерну енергетичну галузь, знаходиться під постійним контролем з боку Департаменту ядерних гарантій МАГАТЕ.
- Все, що повідомляють ЗМІ РФ про нібито наявну ядерну програму України, не відповідає дійсності та є одним з численних фейків.
Майданчиком для створення ядерної зброї називалась і ЗАЕС. Мовляв, там Україна накопичила 30 тонн плутонію та 40 тонн збагаченого урану і МАГАТЕ хоче мати впевненість, що запаси не зникли, адже ці елементи потенційно можуть бути використані як сировина для ядерної зброї.
Нагадаємо, у звіті МАГАТЕ, яка зрештою потрапила на ЗАЕС, ані словом не згадується про це.
Коли стало зрозуміло, що тема із ЗАЕС та взагалі створенням ядерної бомби не спрацювала, Росія збавила оберти до «брудної бомби».
«Жодна з попередніх заяв Москви так і не підтвердилася, жодних фактів світовій громадськості надано не було. Це просто неможливо», – заявив Подоляк щодо нового фейку.
Про нібито наміри України створити брудну бомбу пропаганда також почала говорити ще на початку березня. Тоді глава делегації Росії у Відні Гаврилов заявляв, що вторгнення РФ в Україну було начебто спрямоване «на недопущення створення Києвом брудної ядерної бомби».
Отже, готувалися до цього росіяни давно. Тому, цілком ймовірно, що самі й готують її використання з метою звинуватити Україну. І вже, мабуть, малюють необхідні «візитки Яроша». Досвід, хоч і невдалий, з переписування «Shahed» на «Герань» в них є. А про те, що вони з 24 лютого вперто розповідають «куди готують напад українські нацисти» і нагадувати зайве.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хроніка російського ядерного тероризму
До того ж жодної причини Україні використовувати на «території своєї країни» (тут РИА «Новости» влучно підмітили) «брудну бомбу» немає. Українцям тут ще жити і врожаї збирати.
У будь-якому випадку ми мусимо мати план дій на випадок різних надзвичайних ситуацій, які можуть влаштувати окупанти: застосування ядерної зброї, «брудної бомби» чи в разі аварії на АЕС. Центр Стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розробив такі детальні рекомендації.
Адже «брудні бомби», хімічна зброя, бойові отруйні речовини та використання решти заборонених у всьому світі озброєнь – це цілком прерогатива Москви.
Україна для Путіна – глобальний «Норд-Ост»
Достатньо згадати про трагедію «Норд-Осту», якій 23 жовтня виповнилося рівно 20 років. Тоді група бойовиків на чолі з Мовсаром Бараєвим захопила 916 заручників у приміщенні московського Театрального центру на Дубровці, де йшов мюзикл «Норд-Ост». Наступні три дні пройшли в жаху: терористи висували вимоги, вбивали одних заручників і зрідка відпускали інших.
Вранці 26 жовтня спецназівці застосували газ та увірвалися до Театрального центру. За підсумками штурму всіх терористів було вбито. Але з урахуванням загиблих заручників трагедія на Дубровці забрала від 130 (за офіційною версією) до 174 (за підрахунками громадських організацій) людських життів, з яких 10 – діти. 125 звільнених заручників померли у лікарнях вже після успішного, за оцінками влади, завершення операції.
НАСПРАВДІ, виправданість застосування отруйної речовини в закритому приміщенні, що наповнене сотнями людей, із самого початку викликала безліч запитань. Але влада РФ уникала відповідей на них.
Точний склад застосованої газової суміші так і залишається засекреченим. Тому, навіть лікарі не мали точної інформації про те, як треба поводитися з людьми, що перебувають без свідомості, що також призвело до численних смертей. У підсумку через дії спецслужб, які нібито намагалися врятувати заручників, останніх загинуло більше, ніж від рук терористів.
І це свідчить про те, що у жовтні 2002-го і 2022-го люди не є пріоритетом для Путіна. Як тоді, так і нині, його більше цікавить власний імідж «сильного хлопця». Заради цього 20 років тому загинули більше сотні заручників «Норд-Осту».
Заради цього вже зараз гинуть десятки тисяч (в т.ч. і росіян) в Україні, яка стала черговим «Норд-Остом» Путіна.
Дітовбивча риторика Красовського
Так само Україна стала глобальним «мюзиклом» для російської пропаганди. Ведучий Russia Today Антон Красовський у прямому ефірі закликав «топити в Тисині та спалювати в хатах українських дітей».
Свою заяву, яка має всі ознаки заклику до геноциду, Красовський зробив під час інтерв’ю з українофобом, письменником-фантастом Сергієм Лук’яненком. Той розповів, як 42 роки тому на Закарпатті українські діти, сказали йому, що «Україну окупували москалі і якби не окупанти, українська держава розвивалася б і жила не гірше за провідні європейські держави».
Відзначимо, це відео із закликами до знищення дітей транслювалося державним (!) телеканалом Росії, яким є RT.
У своєму Twitter міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба звернувся до європейських держав: «Ось на чиєму ви боці, якщо дозволяєте RT працювати у ваших країнах. Агресивне підбурювання до геноциду (ця людина постане за це перед судом), нічого спільного немає зі свободою слова. Час заборонити RT у всьому світі!».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Загибель дітей – як примус до капітуляції
Нагадаємо, за інформацією Офісу Генерального прокурора України, за 8 місяців окупанти вбили вже щонайменше 430 українських дітей.
НАСПРАВДІ, справа не в Красовському чи інших пропагандистах-відморозках. Справа в самих росіянах. Адже подібна риторика підживлюється відповідним ґрунтом.
«Те, що прості росіяни в досить масовому порядку з ентузіазмом зустрічають новини про бомбардування українських міст та руйнування критичної інфраструктури – (так їх! правильно! потрібно ще більше! щоб у голоді та холоді!) – не свідчить про відсутність в них емпатії.
Навпаки, вони чудово знають, що по той бік ракетної траєкторії – живі люди, і що вони страждають. У цьому – весь сенс. Ці тітки та дядьки різного віку, які смакують подробиці розв’язаної їхньою країною війни, знають, що українцям боляче. І пристрастно бажають ще!
Тому що так, їм здається, викупається їхній власний біль та образи. Через страждання, делеговане іншому. Хоча самі вони впевнені, що їхня війна має інші – «розумні» причини, які постійно змінюються, але це нікого не бентежить.
Тепер страждання делегується в повному обсязі – мобілізація, похоронки. Але це також нічого. Головне, щоб тривало це свято ілюзорної спокути. Несамовитості. Росіянам треба розчісувати вавку своєї вічно враженої величі та заливати кров’ю все довкола», – пояснює підтримку росіянами війни в Україні заступник директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Світлана Чуніхіна.
Від ресторану на Хрещатику до бетонних блоків у Бєлгороді
І наостанок про головну поразку Росії в війні з Україною за ці 8 місяців. Так, можливо, ми її особливо не помічаємо за рутиною різноманітних «красовських» та «суровікіних», які роблять одну й ту ж справу.
Але роблять вони це вже від відчаю. Ще у лютому пропаганда із таким захватом розповідала про Київ, Харків, Одесу, що, здається, не помітила, як омріяний у хворобливих геополітичних мріях майбутній наступ на Париж став цілком реальною обороною Лиману.
Цікаво те, що з не меншим завзяттям, пропаганда зараз розповідає вже про кількість оборонних ліній Бєлгородської та Курської областей.
Так само ледь не в прямому ефірі «воєнкори з несистемної опозиції Шойгу» із захопленням повідомляють про будівництво «лінії Вагнера» в окупованій Луганський області.
Про те, що вона не узгоджена з Генштабом ЗС РФ і «Вагнер» (який і без того знаходиться поза правовим полем Росії і не хоче в нього входити, про що особисто заявив Пригожин) взагалі займається самодіяльністю, всі, звичайно, сором’язливо мовчать. Хоча, до того, що в окупантів зараз щонайменше два центри прийняття рішень (Герасимов і Пригожин) потрібно звикати.
НАСПРАВДІ, головний підсумок 8-ми місяців війни виглядає як піке Су-30 на житловий будинок в Іркутську: від «ресторану на Хрещатику 24 лютого до будівництва 3-ї лінії оборони в Курській області 24 жовтня».
Все інше – від кремлівського лукавого. Воєнні поразки Росії в Україні набагато реальніші за геноцидно-дітовбивчі камлання Красовського. Фактично із єдиного обласного міста України, у битві за яке росіяни до того ж не перемогли, а просто його зайняли – Херсону, вони зараз втікають.
І втеча ховається не за бюрократично-пропагандистською новомовою на кшталт «організоване переміщення на інший берег Дніпра чи в російські регіони», а саме за залякуванням підривом Каховської дамби та «брудної бомби». Інших варіантів, щоб не перемогти, а хоча б закріпитися на окупованих українських землях у Росії немає.
Саме тому, незважаючи на те, що нібито «Росія приросла новими територіями» і на них вже має бути все російське, офіційні повідомлення й досі рясніють заголовками типу «Глава ДНР Пушилін нагородив доньку Кадирова», «союзні війська тримають оборону на кордоні ЛНР» й тому подібне. Путіну намагалися створити хоч якусь ілюзію перемоги в Україні, але й з цим нічого не виходить.
І це відбувається тому, що бігти в українське пекло поперед кремлівського бункерного «батька» насправді страшно. Настільки, що у Курській та Бєлгородській областях вже будуть треті лінії оборони.