Пробація в дії. Документальне кіно як інструмент впливу на зміну світогляду.

      Ізмаїльський районний відділ №2 з питань пробації разом зі своїми партнерами продовжує проводити заходи, спрямовані на підтримку української мови та культури. Цього разу кіноклуб з прав людини Docudays UA при Ізмаїльському районному відділі №2 філії «Центр пробації» в Одеській області презентував для суб’єктів пробації документальний фільм “Мова” режисера Сергія Лисенка.

       У даному фільмі детально роз’яснено що мова й писемність є факторами, що утворюють культуру. Якщо у людей відібрати право або можливість говорити рідною мовою, то це буде найважчим ударом по рідній культурі. Якщо в людини відібрати книги рідною мовою, то вона втратить найважливіші скарби своєї культури.

    «Якщо на Сході буде більше книжок, і їх будуть читати, то, можливо, нам більше не доведеться купувати бронежилети…», ― говорить героїня фільму Анастасія Розлуцька. Тому, ще задовго до початку повномасштабної військової агресії рф проти України героїні стрічки активісти-волонтери організовують безкоштовні курси для всіх охочих, а також привозять у міста й містечка книжкові ярмарки, музичні гурти, проводять зустрічі з письменниками. Літня слухачка курсів говорить: «Хочу вивчити українську мову, щоб більш ніхто не здумав мене «захищати» лише через те, що я говорю російською».

     Після перегляду фільму були обговорені питання про те, що народ, який недбало ставиться до рідної мови, культури, не має і своєї незалежної, розвиненої та стабільної держави. Учасники заходу погодились з тим, що на Сході й Півдні України багато людей не володіють українською мовою. глядачі ділилися власним досвідом переходу в повсякденному спілкуванні на державну мову. Вони розповідали про непорозуміння, які виникали з цього приводу, але підкреслювали, що щоденне використання української мови значно покращило їхні навички спілкування і збагатило словниковий запас.

Так, підобліковий відділу Сергій розповів про власний досвід переходу спілкування українською мовою в своїй родині, які вже кілька поколінь живуть на півдні Бессарабії та є етнічними болгарами. «Війна підштовхнула мене і моїх рідних до цього кроку: а ні я, а ні мої рідні не хочемо розмовляти мовою вбивць та нелюдів». Провідний фахівець Центру надання соціальних послуг Кілійської міської ради, вчитель за фахом Тетяна Антохі, яку було запрошено на зустріч у якості експерта, поділилась з присутніми своїми спостереженнями і думками на цю тему : «Стрічка порушує дуже важливі питання національної ідентичності й мови як її складової». Також вона відзначила, що все більше українців сприймають російську мову, як мову ворога і переходять на українську не тільки на роботі, але і в побуті, спілкуванні в сім’ї. Так, деякі з внутрішньо переміщених осіб, які, рятуючи своє життя і життя своїх близьких, покинули свої домівки на окупованих територіях України и знайшли прихисток у Кілійській громаді, і на теперішній час знаходяться на обліку в Центрі, як такі, що опинились в скрутних життєвих обставинах, поступово переходять на спілкування українською мовою, що дуже приємно. «Саме зараз, під час війни, люди починають все більше свідомо долучатися до вивчення рідної мови. І цей процес йде все активніше. Однак, ця робота не одного дня, і навіть року. Людям, особливо з Південного та Східного регіонів, потрібна підтримка як суспільства, так і влади,» – зазначила модератор кіноклубу Людмила Якименко.

      Учасники перегляду висловили думку про необхідність перегляду таких стрічок більш широкою аудиторією, адже її актуальність на даний час є більш ніж значною. Такі заходи сприяють ширше зрозуміти та аналізувати поняття, сутність та значення основоположних прав та свобод людини; усвідомлювати важливість права на освіту та вільний розвиток особистості; поглибити розуміння понять «освіта» і «самоосвіта» та їх роль у процесі позитивних змін особистості; усвідомити важливість самовдосконалення та розвитку особистості; сформувати розуміння активної громадянської позиції. Саме тому варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася, адже мова – це душа народу. Мова – це ознака нації, це джерело невичерпної сили патріотизму, що має величезне значення для формування громадянського суспільства. 

#docuclub #docuдіє #пробація_одещини