ПРАВОВИЙ СТАТУС ДОМАШНІХ ПРАЦІВНИКІВ

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників» від 25.04.2024 № 3680-IX (далі – Закон) внесені зміни до низки нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини, зокрема до Кодексу законів про працю України.

Так, починаючи з 25 серпня 2024 (дата набрання чинності Закону) Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП України) доповнено новою главою XI-А «Праця домашніх працівників», якою визначені поняття домашньої праці та домашніх працівників, закріплюється правовий статус домашніх працівників та особливості його правового регулювання, визначаються обов’язкові умови трудового договору з домашніми працівниками.

У статті 173-2 КЗпП України закріплено наступні поняття:
Домашній працівник — це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.
Домашня праця — це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором.
Домогосподарством визнається сукупність осіб, які спільно проживають в одному жилому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Такі особи можуть перебувати у родинних стосунках чи стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із таких стосунків або перебувати і в родинних стосунках, і в стосунках свояцтва. Домогосподарство може складатися з однієї особи;
Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір.
Звертаємо увагу, що не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.

З домашнім працівником укладається письмовий трудовий договір, який визначає умови праці, права та обов’язки обох сторін. Договір може бути строковим або безстроковим.

При укладені трудового договору вимога роботодавця про передачу на зберігання будь-якого документа домашнього працівника, у тому числі паспорта, є незаконною.

Також обов’язковою нормою для допуску домашнього працівника до роботи є повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ДПС України), про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сторони трудового договору (роботодавець та домашній працівник) самостійно вирішують питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.

Не допускається прийняття на роботу домашнім працівником особи, яка не досягла 16-річного віку.

Домашні працівники, які проживають у житлі домогосподарства, мають певні додаткові права, обов’язки, гарантії та умови праці, які відрізняються від тих, що діють для працівників, які не проживають за місцем роботи.

Домашні працівники мають право на щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів. У разі ненормованого робочого дня, тривалість відпустки може бути збільшена.

Оплата та охорона праці домашніх працівників регулюється КЗпП України та Законами України «Про оплату праці» і «Про охорону праці».
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.
Головний державний інспектор відділу з питань праці управління інспекційної діяльності в Одеській області Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці