ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО – ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ У РОБОТІ ПРОБАЦІЇ
У суботу, 24 лютого 2024 року, минає друга річниця від початку повномасштабного російського збройного вторгнення в Україну.
На лютий 2024 року припадають також десяті роковини з початку розв’язаної Кремлем гібридної війни проти Української Держави, яка супроводжувалася окупацією Криму та вторгненням російських військ на Донбас.
Залишаємося гідними своїх героїв!
З метою формування розуміння свободи мирних зібрань як основи демократичного суспільства та важливого інструменту комунікації людей з органами влади, сприяння формуванню активної громадянської та державницької позиції серед осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі 23 лютого 2024-го року, в рамках відзначення 10-ї роковини з початку розв’язаної Кремлем гібридної війни проти Української Держави, яка супроводжувалася окупацією Криму та вторгненням російських військ на Донбас та 2-ї річниці початку повномасштабного російського збройного вторгнення в Україну працівниками Ізмаїльського РВ №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області було проведено інформаційно-просвітницький захід патріотичного спрямування. Для підоблікових відділу з питань пробації модератором кіноклубу «Docudays UA» при Ізмаїльському РВ №2 філії Центру пробації відділу Людмилою Якименко було проведено чергове засідання Кіноклубу. Присутні переглянули документальний фільм «Євромайдан чорновий монтаж. Воля або смерть», над створенням якого працювало 10 режисерів, які, знаходячись безпосередньо у вирії подій Євромайдану, відзняли український протест, і у стрічці «Євромайдан. Чорновий монтаж» представили нам свої найкращі кадри. Сам фільм складається з 9-ти частин, кожна з яких має свою назву і демонструє важливі події Євромайдану в хронологічній послідовності. Це хроніка Українського протесту, це – три місяці боротьби, це – революція очима її учасників.
У перегляді та обговоренні фільму у якості експерта взяв участь провідний інспектор уповноваженого органу з питань пробації Марія Гонтар. Перед переглядом фільму учасникам запропонували подумати, що для них означає Євромайдан. Присутні мали змогу поділились своїми емоціями та враженнями від подій, відображених у фільмі, пригадати події Революції Гідності, обговорити вплив цих подій на нашу країну і на нашу боротьбу за свою свободу і незалежність. Гості заходу, глядачі кіноклубу, запитували модератора клубу та експерта про такі поняття як людська гідність, права і свободи людини, ділились своїми думками про війну та мріями про те, якою має стати Україна після нашої перемоги. Так, Олександр, який під час тих подій перебував у своїх справах в Києві, пригадував та погоджувався з тим, що протести розпочалися 21 листопада 2013 року і були реакцією на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Це були мирні зібрання громадян, які відбувалися у формі мітингів та демонстрацій, однак, після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада з боку влади переросли у відкрите протистояння, яке надалі переросло у Революцію гідності. На питання модератора клубу «А чи мали право громадяни збиратись та проводити мітинги, демонстрації та протестувати таким чином проти дій влади?» всі присутні відповіли «так», однак обґрунтувати свою думку, спираючись на нормативно-правову базу, не змогли. Тому, з метою підвищення рівня правової обізнаності суб’єктів пробації експерт кіноклубу ознайомила учасників засідання кіноклубу з правовою природою свободи мирних зібрань; з переліком національних та міжнародних нормативно-правових актів, що гарантують свободу мирних зібрань; поняттям «мирні зібрання» та їх принципами в контексті національного та міжнародного права; висновками Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах щодо проведення мирних зібрань. Марія Гонтар наголосила, що, згідно Загальної декларації прав людини (1948 року) йдеться: «Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». У висновках Європейського Суду зазначено: «у демократичному суспільстві, заснованому на принципі верховенства права, повинна існувати можливість вираження ідей, що кидають виклик існуючому порядку, через здійснення права на проведення мирних зібрань, так само як і іншими законними засобами «учасники зібрання повинні мати можливість проводити його, не побоюючись бути підданими фізичному насиллю з боку опонентів».
Модератор кіноклубу поділилась своїми спогадами про події в Україні зими 2013-2014-х років, їх вплив на мешканців Кілійщини, виказала свою думку про наслідки тих подій для кожного з нас.
Всі присутні були згодні з головним меседжем фільму: «Свобода мирних зібрань – основа демократичного суспільства!» Уся наша історія – це історія постійної боротьби за волю, свободу, самовизначення та незалежність. Дуже важливо пам’ятати ті цінності, за які ми боремося, бо саме вони є нашим оборонним муром, нашою фортецею! І мрія у всіх учасників кіноклубу теж одна на всіх –Перемога України! І це не тільки звільнити всі окуповані території, включно з окупованим Кримом. Перемога для України – це завершити демократичну трансформацію. Пам’ятаємо нашу міць і подальшу готовність українського народу захищати свободу та демократію.
Кіноклуб медіапросвіти з прав людини «Docudays UA» при районному відділі з питань пробації планує проводити такого роду заходи не тільки для суб’єктів пробації, а і для небайдужих громадян з різних верств населення Кілійщини. Працівники відділу впевненні у тому, що документальне кіно допомагає розширити знання учасників заходів про права людини і людську гідність та про необхідність їх захисту; сформувати у них розуміння єдності й цілісності України; посприяти кожному з присутніх в усвідомленні себе українцем чи українкою, відчутті особистої відповідальності за долю країни;
#docuclub #docuдіє #пробація_одещини
Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
Думки, висновки чи рекомендації належать автор(к)ам та упорядникам/-цям цієї публікації та не обов’язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автор(к)и та упорядники/-ці.
