Рік в умовах безупинного випробування та жорстокої боротьби – стільки Україна живе без права на відпочинок, помилку, без права на другу спробу чи якісь поступки.

Вже рік кожен, хто поважає демократію та цінує свободу, бореться за їхнє існування на території нашої держави. За існування самої держави.

Але ця війна почалась не рік тому.

Загарбницьку навалу проти України москва розпочала з окупації Криму у 2014-му, рефлексуючи таким чином на події Революції Гідності – коли українці повстали проти узурпації влади корумпованим кланом проросійського президента януковича. Повстали проти ухвалених ним рішень зі зміни євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу нашої держави на дрейф у бік москви й підпорядкування кремлівському режиму.

Збройну агресію із переміщенням своїх військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки росія розгорнула 20 лютого 2014 року – саме цю дату зафіксовано на відомчій медалі міністерства оборони рф «За повернення Криму».

У заяві Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року та у Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» саме 20 лютого 2014 року визначено днем початку російської агресії.

Та все ж гібридні спроби інвазії «русского мира» в суспільний простір незалежної України не припинялися з моменту колапсу радянської системи і до сьогодні. А в історичному контексті – увесь шлях становлення і розвитку української політичної нації позначено численними прикладами зазіхань у той чи інший спосіб з боку північно-східного сусіда.

Вторгненням в Україну росія розвʼязала першу у XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної безпеки, встановлену після Другої світової війни.

Людство знову зіткнулося з тоталітарним режимом, який прагне силової ревізії кордонів, – «рашизмом», що отримав таку назву для означення псевдоідеології, замішаної на поєднанні ідей фашизму і більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, що прикриваються «православ’ям» та «величчю російської культури».

Рік боротьби України проти рашистської навали остаточно відкрив світові сутність терористичного путінського режиму, який вісім років прикидався «миротворцем» та «третьою стороною» у «громадянській війні» на сході України.

Димова завіса з міфів про вигадані ним «донецьку та луганську народні республіки», а також намагання у 2022 році «продати» світові брехню про «спеціальну військову операцію», якою ворог силувався прикрити розв’язану ним неоголошену війну проти України, не змогла сховати правду про ницість кремлівської влади з її імперськими амбіціями та потворність «другої армії світу».

365 днів нашого протистояння російській агресії оголили правду про банду терористів, що воюють з мирним населенням та цивільною інфраструктурою (а це і є «друга армія світу»).

Ці 365 воєнних діб розбудили заколисаний відносним затишшям цивілізований світ і спонукали держави й міжнародні організації до активних дій на захист миру.

Задля збереження не тільки України – людства і планети.

Бо наслідком злочинних дій путінської росії сьогодні є, зокрема, проблеми продовольчої безпеки у світі та загроза голоду в низці країн.

Сьогоднішня потужна підтримка України міжнародним співтовариством продиктована не лише інстинктом самозбереження.

Це – і усвідомлення провідними державами світу безпрецедентної сили спротиву українського народу, нашої стійкості, сміливості, єдності перед підступним жорстоким ворогом.

І головне: вражаючих успіхів українського війська на полі бою зі значно переважаючим чисельно та все ще добре озброєним противником – регулярною армією рф, підконтрольними кремлю приватними військовими угрупованнями та величезною кількістю криміналітету, мобілізованого державою-агресором.

Наша боротьба спрямована на збереження незалежності своєї країни, власної національної ідентичності.

І – європейського вибору.

Сьогодні Україна стоїть на захисті єдиної, вільної, демократичної Європи, базових цінностей цивілізованого світу.

Свобода від тоталітаризму і тиранії здобувається для людства ціною життів українців…

Саме тому надавання Україні якомога дієвішої підтримки з метою подолання агресора і унеможливлення його спроб напасти на інші держави – в інтересах міжнародної спільноти.

Саме в інтересах міжнародної спільноти застосовуються міжнародне засудження організаторів і виконавців злочинів проти людяності, належна правова та політична оцінка дій країни-агресора.

Українська держава шанує своїх захисників та захисниць та завжди робитиме все, аби їхній авторитет і суспільний статус лише зростали та зміцнювалися.
Ми також будемо постійно дбати про співвітчизників, які постраждали унаслідок російсько-української війни.

Ми пам’ятаємо своїх синів і доньок, які віддали свої життя за Перемогу – і військових, і цивільних. Імена кожного та кожної з них викарбуване у наших серцях.

Герої не вмирають!

За цей рік повномасштабної агресії рф проти України Ізмаїльський район став прихистком для десятків тисяч українців, а Ізмаїльська районна державна адміністрація 24 лютого 2022 року стала військовою – змінилися напрямки роботи, підхід, пріоритети.

Виконано величезний обсяг роботи задля забезпечення стабільної життєдіяльності району та удосконалення системи оборонних рубежів та позицій, координується та контролюється виконання правового режиму воєнного стану, вживаються необхідні заходи з підтримки служб критичної інфраструктури.

Ми навчилися облаштовувати позиції взводних опорних пунктів, оборонних рубежів та блокпостів, а наші діти, використовуючи сучасні технології, продовжують опановувати знання за наявності облаштованих укриттів в школах і дитсадках.

Ми вже знаємо, якої ширини та яких кольорів повинна бути стрічка для маскувальної сітки, а наші лікарі продовжують виконувати надскладні операції при резервних джерелах живлення.

Наші волонтери вже не питають, хапаючись за голову: «Де дістати???», – а тільки уточнюють: «На коли вам це потрібно?».

А старше покоління наглядає за онуками, поки їхні сини та дочки стають до зброї.

Наші електрики за минулий рік майже наново побудували українську енергосистему, раз за разом відновлюючи електростанції та пошкодженні лінії після чергової ракетної атаки рф-ії.

Аграрії продовжують засівати поля та збирати врожаї.

Наші комунальні служби невтомно та героїчно виконували та виконують свою роботу, підтримуючи комфортні умови життя.

Представники бізнесу проявили та проявляють неабияку активну волонтерську діяльність, продовжують працювати в надзвичайно складних умовах несправедливої війни, розв’язаної росією, сплачують податки, виплачують заробітну плату працівникам та визначаються з напрямками розвитку.

Ми обходимося без прасування, мікрохвильовок та інших побутових пристроїв і створили запас води та їжі швидкого приготування та тривалого зберігання.

Ми уважніше ставимося до власного здоров’я, аби бути готовими зустріти Перемогу.

Ми майже навчились перевіряти інформацію, яку знаходимо в Інтернеті, орієнтуючись все ж на офіційні джерела.

Ми живемо у новому світі, який вже ніколи не стане колишнім.

Та нам і не треба повертатись.

Ми знаємо, що попереду – мирне небо над головою та рідна земля під ногами.

І без жодного «русского мира».

Нам треба подолати довгий шлях, пам’ятаючи про важливість дотримання комендантської години. Про життєву необхідність правил поведінки під час повітряних тривог.

Про причини відсутності електроенергії та заходи зробити цей темний час світлішим.

Про необхідність дистанційного навчання та розуміння: разом ми зможемо!

Ми повинні пам’ятати про чималий ряд інших обмежень, які існують під час воєнного стану.

Та ми витримаємо.

Тому що ми – разом.

А разом ми непереможні.

Слава Україні!